Job 3

По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

After this opened Job his mouth, and cursed his day.

І Йов заговорив та й сказав:

And Job spake, and said,

Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

Let the day perish wherein I was born, and the night in which it was said, There is a man child conceived.

Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

Let that day be darkness; let not God regard it from above, neither let the light shine upon it.

Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

Let darkness and the shadow of death stain it; let a cloud dwell upon it; let the blackness of the day terrify it.

Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

As for that night, let darkness seize upon it; let it not be joined unto the days of the year, let it not come into the number of the months.

Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

Lo, let that night be solitary, let no joyful voice come therein.

Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

Let them curse it that curse the day, who are ready to raise up their mourning.

Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

Let the stars of the twilight thereof be dark; let it look for light, but have none; neither let it see the dawning of the day:

бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

Because it shut not up the doors of my mother's womb, nor hid sorrow from mine eyes.

Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

Why died I not from the womb? why did I not give up the ghost when I came out of the belly?

Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

Why did the knees prevent me? or why the breasts that I should suck?

Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

For now should I have lain still and been quiet, I should have slept: then had I been at rest,

з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

With kings and counsellors of the earth, which built desolate places for themselves;

або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

Or with princes that had gold, who filled their houses with silver:

Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

Or as an hidden untimely birth I had not been; as infants which never saw light.

Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

There the wicked cease from troubling; and there the weary be at rest.

разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

There the prisoners rest together; they hear not the voice of the oppressor.

Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

The small and great are there; and the servant is free from his master.

І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

Wherefore is light given to him that is in misery, and life unto the bitter in soul;

що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

Which long for death, but it cometh not; and dig for it more than for hid treasures;

тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

Which rejoice exceedingly, and are glad, when they can find the grave?

мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

Why is light given to a man whose way is hid, and whom God hath hedged in?

Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

For my sighing cometh before I eat, and my roarings are poured out like the waters.

бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

For the thing which I greatly feared is come upon me, and that which I was afraid of is come unto me.

Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

I was not in safety, neither had I rest, neither was I quiet; yet trouble came.