Psalms 102

Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.

Preghiera dell’afflitto quand’è abbattuto e spande il suo lamento dinanzi all’Eterno. Deh ascolta la mia preghiera, o Eterno, e venga fino a te il mio grido!

Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!

Non mi nasconder la tua faccia nel dì della mia distretta; inclina a me il tuo orecchio; nel giorno che io grido, affrettati a rispondermi.

Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!

Poiché i miei giorni svaniscono come fumo, e le mie ossa si consumano come un tizzone.

Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...

Colpito è il mio cuore come l’erba, e si è seccato; perché ho dimenticato perfino di mangiare il mio pane.

Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...

A cagion della voce dei miei gemiti, le mie ossa s’attaccano alla mia carne.

Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...

Son simile al pellicano del deserto, son come il gufo de’ luoghi desolati.

Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!

Io veglio, e sono come il passero solitario sul tetto.

Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...

I miei nemici m’oltraggiano ogni giorno; quelli che son furibondi contro di me si servon del mio nome per imprecare.

Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!

Poiché io mangio cenere come fosse pane, e mescolo con lagrime la mia bevanda,

і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,

a cagione della tua indignazione e del tuo cruccio; poiché m’hai levato in alto e gettato via.

через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...

I miei giorni son come l’ombra che s’allunga, e io son disseccato come l’erba.

Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!

Ma tu, o Eterno, dimori in perpetuo, e la tua memoria dura per ogni età.

А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.

Tu ti leverai ed avrai compassione di Sion, poiché è tempo d’averne pietà; il tempo fissato è giunto.

Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,

Perché i tuoi servitori hanno affezione alle sue pietre, ed hanno pietà della sua polvere.

бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!

Allora le nazioni temeranno il nome dell’Eterno, e tutti i re della terra la tua gloria,

і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.

quando l’Eterno avrà riedificata Sion, sarà apparso nella sua gloria,

Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.

avrà avuto riguardo alla preghiera dei desolati, e non avrà sprezzato la loro supplicazione.

До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.

Questo sarà scritto per l’età a venire, e il popolo che sarà creato loderà l’Eterno,

Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,

perch’egli avrà guardato dall’alto del suo santuario; dal cielo l’Eterno avrà mirato la terra

бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,

per udire i gemiti de’ prigionieri, per liberare i condannati a morte,

щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,

affinché pubblichino il nome dell’Eterno in Sion e la sua lode in Gerusalemme,

щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,

quando i popoli e i regni si raduneranno insieme per servire l’Eterno.

коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.

Egli ha abbattuto le mie forze durante il mio cammino; ha accorciato i miei giorni.

Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...

Io ho detto: Dio mio, non mi portar via nel mezzo dei miei giorni; i tuoi anni durano per ogni età.

Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.

Tu fondasti ab antico la terra, e i cieli son l’opera delle tue mani.

Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,

Essi periranno, ma tu rimani; tutti quanti si logoreranno come un vestito; tu li muterai come una veste e saranno mutati.

позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...

Ma tu sei sempre lo stesso, e gli anni tuoi non avranno mai fine.

Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться! Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!

I figliuoli de’ tuoi servitori avranno una dimora, e la loro progenie sarà stabilita nel tuo cospetto.