Job 4

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Allora Elifaz di Teman rispose disse:

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

"Se provassimo a dirti una parola ti darebbe fastidio? Ma chi potrebbe trattener le parole?

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

Ecco tu n’hai ammaestrati molti, hai fortificato le mani stanche;

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

le tue parole hanno rialzato chi stava cadendo, hai raffermato le ginocchia vacillanti;

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

e ora che il male piomba su te, tu ti lasci abbattere; ora ch’è giunto fino a te, sei tutto smarrito.

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

La tua pietà non è forse la tua fiducia, e l’integrità della tua vita la speranza tua?

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

Ricorda: quale innocente perì mai? e dove furono gli uomini retti mai distrutti?

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

Io per me ho visto che coloro che arano iniquità e seminano tormenti, ne mietono i frutti.

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

Al soffio di Dio essi periscono, dal vento del suo corruccio son consumati.

Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

Spenta è la voce del ruggente, sono spezzati i denti dei leoncelli.

Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

Perisce per mancanza di preda il forte leone, e restan dispersi i piccini della leonessa.

І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

Una parola m’è furtivamente giunta, e il mio orecchio ne ha còlto il lieve sussurro.

у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

Fra i pensieri delle visioni notturne, quando un sonno profondo cade sui mortali,

спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

uno spavento mi prese, un tremore che mi fece fremer tutte l’ossa.

і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

Uno spirito mi passò dinanzi, e i peli mi si rizzarono addosso.

Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

Si fermò, ma non riconobbi il suo sembiante; una figura mi stava davanti agli occhi e udii una voce sommessa che diceva:

Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

"Può il mortale esser giusto dinanzi a Dio? Può l’uomo esser puro dinanzi al suo Fattore?

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

Ecco, Iddio non si fida de’ suoi propri servi, e trova difetti nei suoi angeli;

Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

quanto più in quelli che stanno in case d’argilla, che han per fondamento la polvere e son schiacciati al par delle tignuole!

Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

Tra la mattina e la sera sono infranti; periscono per sempre, senza che alcuno se ne accorga.

Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

La corda della lor tenda, ecco, è strappata, e muoion senza posseder la sapienza".