Job 4

4:1

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

És felele a témáni Elifáz, és monda:

4:2

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

Ha szólni próbálunk hozzád, zokon veszed-é? De hát ki bírná türtőztetni magát a beszédben?

4:3

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

Ímé sokakat oktattál, és a megfáradott kezeket megerősítetted;

4:4

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

A tántorgót a te beszédeid fentartották, és a reszkető térdeket megerősítetted;

4:5

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

Most, hogy rád jött *a sor,* zokon veszed; hogy téged ért *a baj,* elrettensz!

4:6

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

Nem bizodalmad-é a te istenfélelmed, s nem reménységed- é utaidnak becsületessége?

4:7

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

Emlékezzél, kérlek, ki az, a ki elveszett ártatlanul, és hol töröltettek el az igazak?

4:8

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

A mint én láttam, a kik hamisságot szántanak és gonoszságot vetnek, ugyanazt aratnak.

4:9

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

Az Istennek lehelletétől elvesznek, az ő haragjának szelétől elpusztulnak.

4:10

Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

Az oroszlán ordítása, a sakál üvöltése, és az oroszlán-kölykök fogai megsemmisülnek.

4:11

Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

Az agg oroszlán elvész, ha nincs martaléka, a nőstény oroszlán kölykei elszélednek.

4:12

І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

Szó lopódzék hozzám, s valami nesz üté meg abból fülemet.

4:13

у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

Éjjeli látásokon való töprengések között, mikor mély álom fogja el az embereket.

4:14

спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

Félelem szálla rám, és rettegés, s megreszketteté minden csontomat.

4:15

і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

Valami szellem suhant el előttem, s testemnek szőre felborzolódék.

4:16

Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

Megálla, de ábrázatját föl nem ismerém, egy alak vala szemeim előtt, mély csend, és *ilyen* szót hallék:

4:17

Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

Vajjon a halandó igaz-é Istennél: az ő teremtője előtt tiszta-é az ember?

4:18

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

Ímé az ő szolgáiban sem bízhatik és az ő angyalaiban is talál hibát:

4:19

Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

Mennyivel inkább a sárházak lakosaiban, a kiknek fundamentumok a porban van, és könnyebben szétnyomhatók a molynál?!

4:20

Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

Reggeltől estig gyötrődnek, s a nélkül, hogy észrevennék, elvesznek örökre.

4:21

Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Ha kiszakíttatik belőlök sátoruk kötele, nem halnak-é meg, és pedig bölcsesség nélkül?