Job 3

По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

Danach tat Hiob seinen Mund auf und verfluchte seinen Tag.

І Йов заговорив та й сказав:

Und Hiob hob an und sprach:

Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

Es verschwinde der Tag, an dem ich geboren wurde, und die Nacht, welche sprach: Ein Knäblein ist empfangen!

Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

Jener Tag sei Finsternis! nicht frage Gott nach ihm droben, und nicht erglänze über ihm das Licht!

Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

Finsternis und Todesschatten mögen ihn einlösen, Gewölk lagere sich über ihm, es schrecken ihn Tagesverfinsterungen!

Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

Jene Nacht, Dunkel ergreife sie; sie freue sich nicht unter den Tagen des Jahres, in die Zahl der Monde komme sie nicht!

Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

Siehe, jene Nacht sei unfruchtbar, es trete kein Jubel in sie ein!

Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

Verwünschen mögen sie die Verflucher des Tages, die fähig sind, den Leviathan aufzureizen!

Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

Verfinstert seien die Sterne ihrer Dämmerung; sie harre auf Licht, und da sei keines; und nicht schaue sie die Wimpern der Morgenröte!

бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

Denn sie hat die Pforte meines Mutterschoßes nicht verschlossen und Mühsal nicht verborgen vor meinen Augen. -

Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

Warum starb ich nicht von Mutterleibe an, kam aus dem Schoße hervor und verschied?

Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

Weshalb kamen Knie mir entgegen, und wozu Brüste, daß ich sog?

Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

Denn jetzt würde ich liegen und rasten, ich würde schlafen: dann hätte ich Ruhe, -

з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

mit Königen und Räten der Erde, welche sich verödete Plätze erbauten,

або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

oder mit Fürsten, die Gold hatten, die ihre Häuser mit Silber füllten;

Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

oder, gleich einer verborgenen Fehlgeburt, wäre ich nicht da, gleich Kindern, die das Licht nicht erblickt haben.

Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

Dort lassen die Bösen ab vom Toben, und dort ruhen die an Kraft Erschöpften,

разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

rasten die Gefangenen allesamt, hören nicht die Stimme des Treibers.

Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

Der Kleine und der Große, dort sind sie gleich, und der Knecht ist frei von seinem Herrn.

І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

Warum gibt er dem Mühseligen Licht, und Leben denen, die bitterer Seele sind;

що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

die auf den Tod harren, und er ist nicht da, und die nach ihm graben, mehr als nach verborgenen Schätzen;

тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

die sich freuen bis zum Jubel, Wonne haben, wenn sie das Grab finden; -

мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

dem Manne, dessen Weg ihm verborgen ist, und den Gott eingeschlossen hat ringsum?

Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

Denn gleich meinem Brote kommt mein Seufzen, und wie Wasser ergießt sich mein Gestöhn.

бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

Denn ich fürchtete einen Schrecken, und er traf mich, und vor dem mir bangte, das kam über mich.

Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

Ich war nicht ruhig, und ich rastete nicht und ruhte nicht, da kam das Toben.