Job 4

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Eliphaz de Théman prit la parole et dit:

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

Si nous osons ouvrir la bouche, en seras-tu peiné? Mais qui pourrait garder le silence?

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

Voici, tu as souvent enseigné les autres, Tu as fortifié les mains languissantes,

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

Tes paroles ont relevé ceux qui chancelaient, Tu as affermi les genoux qui pliaient.

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

Et maintenant qu'il s'agit de toi, tu faiblis! Maintenant que tu es atteint, tu te troubles!

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

Ta crainte de Dieu n'est-elle pas ton soutien? Ton espérance, n'est-ce pas ton intégrité?

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

Cherche dans ton souvenir: quel est l'innocent qui a péri? Quels sont les justes qui ont été exterminés?

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

Pour moi, je l'ai vu, ceux qui labourent l'iniquité Et qui sèment l'injustice en moissonnent les fruits;

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

Ils périssent par le souffle de Dieu, Ils sont consumés par le vent de sa colère,

Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

Le rugissement des lions prend fin, Les dents des lionceaux sont brisées;

Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

Le lion périt faute de proie, Et les petits de la lionne se dispersent.

І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

Une parole est arrivée furtivement jusqu'à moi, Et mon oreille en a recueilli les sons légers.

у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

Au moment où les visions de la nuit agitent la pensée, Quand les hommes sont livrés à un profond sommeil,

спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

Je fus saisi de frayeur et d'épouvante, Et tous mes os tremblèrent.

і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

Un esprit passa près de moi.... Tous mes cheveux se hérissèrent....

Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

Une figure d'un aspect inconnu était devant mes yeux, Et j'entendis une voix qui murmurait doucement:

Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

L'homme serait-il juste devant Dieu? Serait-il pur devant celui qui l'a fait?

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

Si Dieu n'a pas confiance en ses serviteurs, S'il trouve de la folie chez ses anges,

Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

Combien plus chez ceux qui habitent des maisons d'argile, Qui tirent leur origine de la poussière, Et qui peuvent être écrasés comme un vermisseau!

Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

Du matin au soir ils sont brisés, Ils périssent pour toujours, et nul n'y prend garde;

Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Le fil de leur vie est coupé, Ils meurent, et ils n'ont pas acquis la sagesse.