Job 3

По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

Après cela, Job ouvrit la bouche et maudit le jour de sa naissance.

І Йов заговорив та й сказав:

Il prit la parole et dit:

Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

Périsse le jour où je suis né, Et la nuit qui dit: Un enfant mâle est conçu!

Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

Ce jour! qu'il se change en ténèbres, Que Dieu n'en ait point souci dans le ciel, Et que la lumière ne rayonne plus sur lui!

Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

Que l'obscurité et l'ombre de la mort s'en emparent, Que des nuées établissent leur demeure au-dessus de lui, Et que de noirs phénomènes l'épouvantent!

Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

Cette nuit! que les ténèbres en fassent leur proie, Qu'elle disparaisse de l'année, Qu'elle ne soit plus comptée parmi les mois!

Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

Que cette nuit devienne stérile, Que l'allégresse en soit bannie!

Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

Qu'elle soit maudite par ceux qui maudissent les jours, Par ceux qui savent exciter le léviathan!

Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

Que les étoiles de son crépuscule s'obscurcissent, Qu'elle attende en vain la lumière, Et qu'elle ne voie point les paupières de l'aurore!

бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

Car elle n'a pas fermé le sein qui me conçut, Ni dérobé la souffrance à mes regards.

Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

Pourquoi ne suis-je pas mort dans le ventre de ma mère? Pourquoi n'ai-je pas expiré au sortir de ses entrailles?

Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

Pourquoi ai-je trouvé des genoux pour me recevoir, Et des mamelles pour m'allaiter?

Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

Je serais couché maintenant, je serais tranquille, Je dormirais, je reposerais,

з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

Avec les rois et les grands de la terre, Qui se bâtirent des mausolées,

або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

Avec les princes qui avaient de l'or, Et qui remplirent d'argent leurs demeures.

Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

Ou je n'existerais pas, je serais comme un avorton caché, Comme des enfants qui n'ont pas vu la lumière.

Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

Là ne s'agitent plus les méchants, Et là se reposent ceux qui sont fatigués et sans force;

разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

Les captifs sont tous en paix, Ils n'entendent pas la voix de l'oppresseur;

Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

Le petit et le grand sont là, Et l'esclave n'est plus soumis à son maître.

І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

Pourquoi donne-t-il la lumière à celui qui souffre, Et la vie à ceux qui ont l'amertume dans l'âme,

що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

Qui espèrent en vain la mort, Et qui la convoitent plus qu'un trésor,

тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

Qui seraient transportés de joie Et saisis d'allégresse, s'ils trouvaient le tombeau?

мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

A l'homme qui ne sait où aller, Et que Dieu cerne de toutes parts?

Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

Mes soupirs sont ma nourriture, Et mes cris se répandent comme l'eau.

бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

Ce que je crains, c'est ce qui m'arrive; Ce que je redoute, c'est ce qui m'atteint.

Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

Je n'ai ni tranquillité, ni paix, ni repos, Et le trouble s'est emparé de moi.