Job 3

По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

Sitte avasi Job suunsa ja kirosi päivänsä.

І Йов заговорив та й сказав:

Ja Job vastasi ja sanoi:

Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

Se päivä olkoon kadotettu, jona minä syntynyt olen, ja se yö, jona sanottiin: mies on siinnyt.

Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

Se päivä olkoon pimiä, ja älköön Jumala kysykö ylhäältä sen perään: älköön kirkkaus paistako hänen päällensä.

Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

Pimeys ja kuolon varjo peittäköön hänen, olkoon pilvi hänen päällänsä; ja musta päivän sumu tehkään hänen kauhiaksi.

Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

Sen yön käsittäköön pimeys, ja älkään iloitko vuosikausien päiväin seassa, ja älkään tulko kuukausien lukuun.

Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

Katso, olkoon se yö yksinäinen ja älköön yhtäkään iloa tulko siihen.

Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

Ne jotka päivää kiroovat, he kirotkoot sitä, ne jotka ovat valmiit herättämään Leviatania.

Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

Sen tähdet olkoot pimiät hämärässänsä, odottakoot valkeutta, ja ei tulko, ja älkööt nähkö aamuruskon silmäripsiä,

бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

Ettei se sulkenut minun kohtuni ovea, ja ei kätkenyt onnettomuutta silmäini edestä.

Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

Miksi en minä kuollut äitini kohdussa? Miksi en minä läkähtynyt äitini kohdusta tultuani?

Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

Miksi he ovat ottaneet minun helmaansa? Miksi minä olen nisiä imenyt?

Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

Niin minä nyt makaisin, olisin alallani, lepäisin, ja minulla olis lepo.

з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

Maan kuningasten ja neuvojain kanssa, jotka heillensä rakentavat sitä mikä kylmillä on;

або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

Eli päämiesten kanssa, joilla kultaa on, ja joiden huoneet ovat täynnä hopiaa;

Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

Eli niinkuin keskensyntyneet kätketyt; ja en oliskaan: niinkuin nuoret lapset, jotka ei koskaan valkeutta nähneet.

Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

Siellä täytyy jumalattomain lakata väkivallastansa; siellä ovat ne levossa, jotka paljon vaivaa nähneet ovat;

разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

Siellä on vangeilla rauha muiden kanssa, ja ei kuule vaatian ääntä;

Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

Siellä ovat sekä pienet että suuret, ja palveliat vapaat isännistänsä:

І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

Miksi valkeus on annettu vaivaisille, ja elämä murheellisille sydämille?

що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

Niille, jotka odottavat kuolemaa, ja ei se tule, ja kaivaisivat sitä ennen kuin aarnihautaa?

тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

Niille, jotka kovin iloitsevat ja riemuitsevat, että he saisivat haudan?

мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

Ja sille miehelle, jonka tie kätketty on, ja hänen edestänsä Jumalalta peitetty?

Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

Sillä minun leipäni tykönä minä huokaan, ja minun parkuni vuodatetaan niinkuin vesi,

бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

Sillä jota minä pelkäsin, se tuli minun päälleni, ja mitä minä kartin, tapahtui minulle.

Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

Enkö minä ollut onnellinen? enkö minä ollut rauhassa? eikö minulla ollut hyvä lepo? ja nyt senkaltainen levottomuus tulee.