Psalms 38

Псалом Давидів. На пам'ятку.
خداوندا، هنگامی‌که خشمناک هستی مرا مجازات نکن.
Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді,
تیرهای تو در بدنم فرو رفته‌اند؛ و مرا به زمین زده‌ای.
бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене...
به‌خاطر خشم تو در عذاب شدید هستم. از دست گناهانم، همهٔ اعضای بدنم به درد آمده است.
Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,
چون گناهان من از سرم گذشته و برای من بار سنگینی شده‌اند.
бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,
به‌خاطر حماقتم، زخمهای بدنم بو گرفته و متعفّن شده‌اند.
смердять та гниють мої рани з глупоти моєї...
به خود می‌پیچم و قامتم منحنی شده و سراسر روز ناله می‌کنم.
Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,
کمرم از شدّت درد می‌‌سوزد و همهٔ اعضای بدنم به درد آمده است.
бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця...
بکلّی لِه شده و از بین رفته‌ام و از شدّت ناله به تلاطم افتاده‌‌ام.
Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого...
خداوندا، تو از خواسته‌های من آگاهی و ناله‌ها‌یم از تو پنهان نیست.
Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.
دل من به تپش افتاده و نیرویم را از دست داده‌ام و نوری در چشمم نمانده است.
Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною...
دوستان و همسایگانم به‌خاطر بلایی که بر من آمده از من دوری می‌کنند و حتّی خویشاوندانم از من گریزانند.
Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль...
دشمنان جانم برایم دام گسترده‌اند و کسانی‌که می‌‌‌خواهند مرا اذیّت کنند، تهدیدم می‌کنند و تمام روز برایم نقشه می‌کشند.
Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!
امّا من مانند ناشنوایی هستم که نمی‌شنود و همچون لالی که حرف نمی‌زند.
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває...
بلی، مانند کرها نه می‌شنوم و نه جواب می‌دهم.
і я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,
امّا ای خداوند، به تو توکّل دارم. ای خداوند، خدای من، تو جواب خواهی داد.
бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій!
من به درگاه تو دعا می‌کنم. تو نگذار که آنان از ناراحتی من شاد شوند و بر خود ببالند.
Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!
جانم به لب رسیده است و از شدّت درد لحظه‌ای آرام ندارم.
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
من به گناهان خود اعتراف می‌کنم و از خطاهایی که کرده‌‌ام پشیمانم.
бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я!
دشمنانم سالم و قوی هستند و آنانی که بی‌سبب از من نفرت دارند بسیارند.
А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги...
آنانی که به عوض نیکی‌های من به من بدی می‌کنند با من مخالفت می‌کنند، چون من کوشش می‌کنم کار نیک انجام دهم.
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром...
خداوندا، مرا ترک مکن! ای خدای من، از من دور مباش!
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене, поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє!
ای خداوند، ای نجات‌دهندهٔ من، به کمک من بشتاب!