Psalms 102

Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.
(Bøn af en elendig, når hans Kraft svigter, og han udøser sin Klage for HERREN.) HERRE, lyt til min bøn, lad mit råb komme til dig,
Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!
skjul dog ikke dit Åsyn for mig; den Dag jeg stedes i Nød, bøj da dit Øre til mig; når jeg kalder, så skynd dig og svar mig!
Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!
Thi mine Dage svinder som Røg, mine Ledemod brænder som Ild;
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...
mit Hjerte er svedet og - visnet som Græs, thi jeg glemmer at spise mit Brød.
Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...
Under min Stønnen klæber mine Ben til Huden;
Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...
jeg ligner Ørkenens Pelikan, er blevet som Uglen på øde Steder;
Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!
om Natten ligger jeg vågen og jamrer så ensom som Fugl på Taget;
Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...
mine Fjender håner mig hele Dagen; de der spotter mig, sværger ved mig.
Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!
Thi Støv er mit daglige Brød, jeg blander min Drik med Tårer
і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,
over din Harme og Vrede, fordi du tog mig og slængte mig bort;
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...
mine Dage hælder som Skyggen, som Græsset visner jeg hen.
Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!
Men du troner evindelig, HERRE, du ihukommes fra Slægt til Slægt;
А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.
du vil rejse dig og forbarme dig over Zion, når Nådens Tid, når Timen er inde;
Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,
thi dine Tjenere elsker dets Sten og ynkes over dets Grushobe.
бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!
Og HERRENs Navn skal Folkene frygte, din Herlighed alle Jordens Konger;
і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.
thi HERREN opbygger Zion, han lader sig se i sin Herlighed;
Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.
han vender sig til de hjælpeløses Bøn, lader ej deres Bøn uænset.
До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.
For Efterslægten skal det optegnes, af Folk, der skal fødes, skal prise HERREN;
Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,
thi han ser ned fra sin hellige Højsal, HERREN skuer ned fra Himmel til Jord
бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,
for at høre de fangnes Stønnen og give de dødsdømte Frihed,
щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,
at HERRENs Navn kan forkyndes i Zion, hans - Pris i Jerusalem,
щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,
når Folkeslag og Riger til Hobe samles for at tjene HERREN.
коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.
Han lammed min Kraft på Vejen, forkorted mit Liv.
Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...
Jeg siger: Min Gud, tag mig ikke bort i Dagenes Hælvt! Dine År er fra Slægt til Slægt.
Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.
Du grundfæsted fordum Jorden, Himlene er dine Hænders Værk;
Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,
de falder, men du består, alle slides de op som en Klædning;
позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...
som Klæder skifter du dem; de skiftes, men du er den samme, og dine År får aldrig Ende!
Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться! Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!
Dine Tjeneres Børn fæster Bo, deres Sæd skal bestå for dit Åsyn.