Luke 24

А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,

Men på den første Dag i Ugen meget årle kom de til Graven og bragte de vellugtende Urter, som de havde beredt.

та й застали, що камінь від гробу відвалений був.

Og de fandt Stenen bortvæltet fra Graven.

А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

Men da de gik derind, fandt de ikke den Herres Jesu Legeme.

І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.

Og det skete, da de vare tvivlrådige om dette, se, da stode to Mænd for dem i strålende Klædebon.

А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

Men da de bleve forfærdede og bøjede deres Ansigter imod Jorden, sagde de til dem: "Hvorfor lede I efter den levende iblandt de døde?

Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.

Han er ikke her, men han er opstanden; kommer i Hu, hvorledes han talte til eder, medens han endnu var i Galilæa, og sagde,

Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.

at Menneskesønnen burde overgives i syndige Menneskers Hænder og korsfæstes og opstå på den tredje Dag."

І згадали вони ті слова Його!

Og de kom hans Ord i Hu.

А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

Og de vendte tilbage fra Graven og kundgjorde alle disse Ting for de elleve og for alle de andre.

То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.

Men det var Maria Magdalene og Johanna og Maria, Jakobs Moder, og de øvrige Kvinder med dem; de sagde Apostlene disse Ting.

Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.

Og disse Ord kom dem for som løs Tale; og de troede dem ikke.

Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...

Men Peter stod op og løb til Graven; og da han kiggede derind ser han Linklæderne alene liggende der, og han gik hjem i Undren over det, som var sket.

І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.

Og se, to af dem vandrede på den samme Dag til en Landsby, som lå tresindstyve Stadier fra Jerusalem, dens Navn var Emmaus.

І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.

Og de talte med hinanden om alle disse Ting, som vare skete.

І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.

Og det skete, medens de samtalede og spurgte hinanden indbyrdes, da kom Jesus selv nær og vandrede med dem.

Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.

Men deres Øjne holdtes til, så de ikke kendte ham.

І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?

Men han sagde til dem: "Hvad er dette for Ord, som I skifte med hinanden på Vejen?" Og de standsede bedrøvede.

І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?

Men en af dem, som hed Kleofas, svarede og sagde til ham: "Er du alene fremmed i Jerusalem og ved ikke, hvad der er sket der i disse dage?"

І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.

Og han sagde til dem: "Hvilket?" Men de sagde til ham: "Det med Jesus af Nazareth, som var en Profet, mægtig i Gerning og Ord for Gud og alt Folket;

Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...

og hvorledes Ypperstepræsterne og vore Rådsherrer have overgivet ham til Dødsdom og korsfæstet ham.

А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...

Men vi håbede, at han var den, som skulde forløse Israel. Men med alt dette er det i Dag den tredje Dag, siden dette skete.

А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:

Men også nogle af vore Kvinder have forfærdet os, idet de kom årle til Graven,

вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...

og da de ikke fandt hans Legeme, kom de og sagde, at de havde også set et Syn af Engle, der sagde, at han lever.

І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...

Og nogle af vore gik hen til Graven, og de fandt det således, som Kvinderne havde sagt; men ham så de ikke."

Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!

Og han sagde til dem: "O I uforstandige og senhjertede til at tro på alt det, som Profeterne have talt!

Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?

Burde ikke Kristus lide dette og indgå til sin Herlighed?"

І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.

Og han begyndte fra Moses og fra alle Profeterne og udlagde dem i alle Skrifterne det, som handlede om ham.

І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

Og de nærmede sig til Landsbyen, som de gik til; og han lod, som han vilde gå videre.

А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.

Og de nødte ham meget og sagde: "Bliv hos os; thi det er mod Aften, og Dagen hælder." Og han gik ind for at blive hos dem.

І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...

Og det skete, da han havde sat sig med dem til Bords, tog han Brødet, velsignede og brød det og gav dem det.

Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...

Da bleve deres Øjne åbnede, og de kendte ham; og han blev usynlig for dem.

І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...

Og de sagde til hinanden: "Brændte ikke vort Hjerte i os, medens han talte til os på Vejen og oplod os Skrifterne?"

І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,

Og de stode op i den samme Time og vendte tilbage til Jerusalem og fandt forsamlede de elleve og dem, som vare med dem, hvilke sagde:

які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.

"Herren er virkelig opstanden og set af Simon."

А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.

Og de fortalte, hvad der var sket på Vejen, og hvorledes han blev kendt af dem, idet han brød Brødet.

І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!

Men medens de talte dette, stod han selv midt iblandt dem; og han siger til dem: "Fred være med eder!"

А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.

Da forskrækkedes de og betoges af Frygt og mente, at de så en Ånd.

Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?

Og han sagde til dem: "Hvorfor ere I forfærdede? og hvorfor opstiger der Tvivl i eders Hjerter?

Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.

Ser mine Hænder og mine Fødder, at det er mig selv; føler på mig og ser; thi en Ånd har ikke Kød og Ben, som I se, at jeg har."

І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.

Og da han havde sagt dette, viste han dem sine Hænder og sine Fødder.

І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?

Men da de af Glæde herover endnu ikke kunde tro og undrede sig, sagde han til dem: "Have I her noget at spise?"

Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.

Og de gave ham et Stykke af en stegt Fisk.

І, взявши, Він їв перед ними.

Og han tog det og spiste det for deres Øjne.

І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.

Men han sagde til dem: "Dette er mine Ord, som jeg talte til eder, medens jeg endnu var hos eder, at de Ting bør alle sammen opfyldes, som ere skrevne om mig i Mose Lov og Profeterne og Salmerne."

Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.

Da oplod han deres Forstand til at forstå Skrifterne.

І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,

Og han sagde til dem: "Således er der skrevet, at Kristus skulde lide og opstå fra de døde på den tredje Dag,

і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.

og at der i hans Navn skal prædikes Omvendelse og Syndernes Forladelse for alle Folkeslagene og begyndes fra Jerusalem.

А ви свідки того.

I ere Vidner om disse Ting.

І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.

Og se, jeg sender min Faders Forjættelse over eder; men I skulle blive i Staden, indtil I blive iførte Kraft fra det høje."

І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

Men han førte dem ud til hen imod Bethania, og han opløftede sine Hænder og velsignede dem.

І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.

Og det skete, idet han velsignede dem, skiltes han fra dem og opløftedes til Himmelen.

А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

Og efter at have tilbedt ham vendte de tilbage til Jerusalem med stor Glæde.

І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.

Og de vare stedse i Helligdommen og priste Gud.