Luke 20

І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

Og det skete på en af de Dage, medens han lærte folket i Helligdommen og forkyndte Evangeliet, da trådte Ypperstepræsterne og de skriftkloge tillige med de Ældste hen til ham.

та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?

Og de talte til ham og sagde: "Sig os, af hvad Magt gør du disse Ting, eller hvem er det, som har givet dig denne Magt?"

І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:

Men han svarede og sagde til dem: "Også jeg vil spørge eder om en Ting, siger mig det:

Іванове хрищення з неба було, чи від людей?

Johannes's Dåb, var den fra Himmelen eller fra Mennesker?"

Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

Men de overvejede med hverandre og sagde: "Sige vi: Fra Himmelen, da vil han sige: Hvorfor troede I ham ikke?

А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.

Men sige vi: Fra Mennesker, da vil hele Folket stene os; thi det er overbevist om, at Johannes var en Profet."

І вони відповіли, що не знають, ізвідки...

Og de svarede, at de vidste ikke hvorfra.

А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

Og Jesus sagde til dem: "Så siger ikke heller jeg eder, af hvad Magt jeg gør disse Ting."

І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

Men han begyndte at sige denne Lignelse til Folket: "En Mand plantede en Vingård og lejede den ud til Vingårdsmænd og drog udenlands for lange Tider.

А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

Og da Tiden kom, sendte han en Tjener til Vingårdsmændene, for at de skulde give ham af Vingårdens Frugt; men Vingårdsmændene sloge ham og sendte ham tomhændet bort.

І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.

Og han sendte fremdeles en anden Tjener; men de sloge også ham og forhånede ham og sendte ham tomhændet bort.

І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

Og han sendte fremdeles en tredje; men også ham sårede de og kastede ham ud.

Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...

Men Vingårdens Herre sagde: Hvad skal jeg gøre? Jeg vil sende min Søn, den elskede; de ville dog vel undse sig, for ham.

Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

Men da Vingårdsmændene så ham, rådsloge de indbyrdes og sagde: Det er Arvingen; lader os slå ham ihjel, for at Arven kan blive vor.

І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?

Og de kastede ham ud af Vingården og sloge ham ihjel. Hvad vil nu Vingårdens Herre gøre ved dem?

Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

Han vil komme og ødelægge disse Vingårdsmænd og give Vingården til andre." Men da de hørte det, sagde de: "Det ske aldrig!"

А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

Men han så på dem og sagde: "Hvad er da dette, som er skrevet: Den Sten, som Bygningsmændene forkastede, den er bleven til en Hovedhjørnesten?

Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

Hver, som falder på denne Sten, skal slå sig sønder; men hvem den falder på, ham skal den knuse."

А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

Og Ypperstepræsterne og de skriftkloge søgte at lægge Hånd på ham i den samme Time, men de frygtede for Folket; thi de forstode, at han sagde denne Lignelse imod dem.

І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

Og de toge Vare på ham og udsendte Lurere, der anstillede sig, som om de vare retfærdige, for at fange ham i Ord, så de kunde overgive ham til Øvrigheden og Landshøvdingens Magt.

І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

Og de spurgte ham og sagde: "Mester! vi vide, at du taler og lærer Rettelig og ikke ser på Personer, men lærer Guds Vej i Sandhed.

Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Er det os tilladt at give Kejseren Skat eller ej?"

Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

Men da han mærkede deres Træskhed, sagde han til dem: "Hvorfor friste I mig?

Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

Viser mig en Denar"; hvis Billede og Overskrift bærer den?" Men de svarede og sagde: "Kejserens."

А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

Men han sagde til dem: "Så giver da Kejseren, hvad Kejserens er, og Gud, hvad Guds er."

І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

Og de kunde ikke fange ham i Ord i Folkets Påhør, og de forundrede sig over hans Svar og tav.

І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

Men nogle af Saddukæerne, som nægte, at der er Opstandelse, kom til ham og spurgte ham og sagde:

та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

"Mester! Moses har foreskrevet os: Dersom en har en Broder, som er gift, og denne dør barnløs, da skal hans Broder tage Hustruen og oprejse sin Broder Afkom.

Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.

Nu var der syv Brødre; og den første tog en Hustru og døde barnløs.

І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

Ligeså den anden.

І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

Og den tredje tog hende, og således også alle syv; de døde uden at efterlade Børn.

А по всіх умерла й жінка.

Men til sidst døde også Hustruen.

А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

Hvem af dem får hende så til Hustru i Opstandelsen? thi de have alle syv haft hende til Hustru."

Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.

Og Jesus sagde til dem: "Denne Verdens Børn tage til Ægte og bortgiftes;

А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

men de, som agtes værdige til at få Del i hin Verden og i Opstandelsen fra de døde, tage hverken til Ægte eller bortgiftes.

ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

Thi de kunne ikke mere dø; thi de ere Engle lige og ere Guds Børn, idet de ere Opstandelsens Børn.

А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.

Men at de døde oprejses, har også Moses givet til Kende i Stedet om Tornebusken, når han kalder Herren: Abrahams Gud og Isaks Gud og Jakobs Gud.

Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

Men han er ikke dødes, men levendes Gud; thi for ham leve de alle."

Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!

Men nogle af de skriftkloge svarede og sagde: "Mester! du talte vel."

І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

Og de turde ikke mere spørge ham om noget.

І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?

Men han sagde til dem: "Hvorledes siger man, at Kristus er Davids Søn?

Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,

David selv siger jo i Salmernes Bog: Herren sagde til min Herre: Sæt dig ved min højre Hånd,

поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

indtil jeg får lagt dine Fjender som en Skammel for dine Fødder.

Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

Altså kalder David ham en Herre, hvorledes er han da hans Søn?"

І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:

Men i hele Folkets Påhør sagde han til Disciplene:

Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,

"Vogter eder for de skriftkloge. som gerne ville gå i lange Klæder og holde af at lade sig hilse på Torvene og at have de fornemste Pladser i Synagogerne og at sidde øverst til Bords ved Måltiderne,

що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

de, som opæde Enkers Huse og på Skrømt bede længe; disse skulle få des hårdere Dom."