John 11

Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

Men der lå en Mand syg, Lazarus fra Bethania, den Landsby, hvor Maria og hendes Søster Martha boede.

А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

Men Maria var den, som salvede Herren med Salve og tørrede hans Fødder med sit Hår; hendes Broder Lazarus var syg.

Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

Da sendte Søstrene Bud til ham og lod sige: "Herre! se, den, du elsker, er syg."

Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

Men da Jesus hørte dette, sagde han: "Denne Sygdom er ikke til Døden, men for Guds Herligheds Skyld, for at Guds Søn skal herliggøres ved den."

А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

Men Jesus elskede Martha og hendes Søster og Lazarus.

А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

Da han nu hørte, at han var syg, blev han dog to Dage på det Sted, hvor han var.

Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

Derefter siger han så til Disciplene:"Lader os gå til Judæa igen!

Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

Disciplene sige til ham: "Rabbi! nylig søgte Jøderne at stene dig, og du drager atter derhen?"

Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

Jesus svarede: "Har Dagen ikke tolv Timer? Vandrer nogen om Dagen, da støder han ikke an; thi han ser denne Verdens Lys.

А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

Men vandrer nogen om Natten, da støder han an; thi Lyset er ikke i ham."

Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

Dette sagde han, og derefter siger han til dem: "Lazarus, vor Ven, er sovet ind; men jeg går hen for at vække ham af Søvne."

А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

Da sagde Disciplene til ham: "Herre! sover han, da bliver han helbredt."

Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

Men Jesus havde talt om hans Død; de derimod mente, at han talte om Søvnens Hvile.

Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

Derfor sagde da Jesus dem rent ud: "Lazarus er død!

І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

Og for eders Skyld er jeg glad over, at jeg ikke var der, for at I skulle tro; men lader os gå til ham!"

Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

Da sagde Thomas (hvilket betyder Tvilling), til sine Meddisciple: "Lader os også gå, for at vi kunne dø med ham!"

Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

Da Jesus nu kom, fandt han, at han havde ligget i Graven allerede fire Dage.

А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

Men Bethania var nær ved Jerusalem, omtrent femten Stadier derfra.

І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

Og mange af Jøderne vare komne til Martha og Maria for at trøste dem over deres Broder.

Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

Da Martha nu hørte, at Jesus kom, gik hun ham i Møde; men Maria blev siddende i Huset.

І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

Da sagde Martha til Jesus: "Herre! havde du været her, da var min Broder ikke død.

Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

Men også nu ved jeg, at hvad som helst du beder Gud om, vil Gud give dig."

Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

Jesus siger til hende: "Din Broder skal opstå."

Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

Martha siger til ham: "Jeg ved at han skal opstå i Opstandelsen på den yderste Dag."

Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

Jesus sagde til hende: "Jeg er Opstandelsen og Livet; den, som tror på mig, skal leve, om han end dør.

І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

Og hver den, som lever og tror på mig, skal i al Evighed ikke dø. Tror du dette?"

Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

Hun siger til ham: "Ja, Herre! jeg tror, at du er Kristus, Guds Søn, den, som kommer til Verden."

І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

Og da hun havde sagt dette, gik hun bort og kaldte hemmeligt sin Søster Maria og sagde: "Mesteren er her og kalder ad dig."

А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

Da hun hørte det, rejste hun sig hastigt og gik til ham.

А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.

Men Jesus var endnu ikke kommen til Landsbyen, men var på det Sted, hvor Martha havde mødt ham.

Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.

Da nu Jøderne, som vare hos hende i Huset og trøstede hende, så, at Maria stod hastigt op og gik ud, fulgte de hende, idet de mente, at hun gik ud til Graven for at græde der.

Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!

Da Maria nu kom derhen, hvor Jesus var, og så ham, faldt hun ned for hans Fødder og sagde til ham: "Herre! havde du været her da var min Broder ikke død."

А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,

Da nu Jesus så hende græde og så Jøderne, som vare komne med hende, græde, harmedes han i Ånden og blev heftig bevæget i sit Indre; og han sagde:

і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!

"Hvor have I lagt ham?" De sige til ham: "Herre! kom og se!"

І закапали сльози Ісусові...

Jesus græd.

А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!

Da sagde Jøderne: "Se, hvor han elskede ham!"

А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?

Men nogle af dem sagde: "Kunde ikke han, som åbnede den blindes Øjne, have gjort, at også denne ikke var død?"

Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.

Da harmes Jesus atter i sit Indre og går hen til Graven. Men det var en Hule, og en Sten lå for den.

Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...

Jesus siger: "Tager Stenen bort!" Martha, den dødes Søster, siger til ham: "Herre! han stinker allerede; thi han har ligget der fire Dage:"

Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?

Jesus siger til hende: " Sagde jeg ikke, at dersom du tror, skal du se Guds Herlighed?"

І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.

Da toge de Stenen bort. Men Jesus opløftede sine Øjne og sagde: "Fader! jeg takker dig, fordi du har hørt mig.

Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.

Jeg vidste vel, at du altid hører mig; men for Skarens Skyld, som står omkring, sagde jeg det, for at de skulle tro, at du har udsendt mig."

І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

Og da han havde sagt dette, råbte han med høj Røst: "Lazarus, kom herud!"

І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...

Og den døde kom ud, bunden med Jordeklæder om Fødder og Hænder, og et Tørklæde var bundet om hans Ansigt, Jesus siger til dem: "Løser ham, og lader ham gå!"

І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.

Mange af de Jøder, som vare komne til Maria og havde set, hvad han havde gjort, troede nu på ham;

А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.

men nogle af dem gik hen til Farisæerne og sagde dem, hvad Jesus, havde gjort.

Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?

Ypperstepræsterne og Farisæerne sammenkaldte da et Møde af Rådet og sagde: "Hvad gøre vi? thi dette Menneske gør mange Tegn.

Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!

Dersom vi lade ham således blive ved, ville alle tro på ham, og Romerne ville komme og tage både vort Land og Folk."

А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,

Men en af dem, Kajfas, som var Ypperstepræst i det År, sagde til dem:

і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!

"I vide intet; ej heller betænke I, at det er os gavnligt, at eet Menneske dør for Folket, og at ikke det hele Folk skal gå til Grunde."

А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,

Men dette sagde han ikke af sig selv; men da han var Ypperstepræst i det År, profeterede han at Jesus skulde dø for Folket;

і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.

og ikke for Folket alene, men for at han også kunde samle Guds adspredte Børn sammen til eet.

Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.

Fra den Dag af rådsloge de derfor om at ihjelslå ham.

І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.

Derfor vandrede Jesus ikke mere frit om iblandt jøderne, men gik bort derfra ud på Landet, nær ved Ørkenen, til en By, som kaldes Efraim; og han blev der med sine Disciple.

Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

Men Jødernes Påske var nær; og mange fra Landet gik op til Jerusalem før Påsken for at rense sig.

І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

Da ledte de efter Jesus og sagde mellem hverandre, da de stode i Helligdommen: "Hvad mene I? Mon han ikke kommer til Højtiden?"

А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.

Men Ypperstepræsterne og Farisæerne havde givet Befaling om at dersom nogen vidste, hvor han var, skulde han give det til Kende for at de kunde gribe ham.