Job 4

4:1

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Så tog Temaniten Elifaz til Orde og sagde:

4:2

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

Ærgrer det dig, om man taler til dig? Men hvem kan her være tavs?

4:3

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

Du har selv talt mange til Rette og styrket de slappe Hænder,

4:4

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

dine Ord holdt den segnende oppe, vaklende Knæ gav du Kraft.

4:5

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

Men nu det gælder dig selv, så taber du Modet, nu det rammer dig selv, er du slaget af Skræk!

4:6

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

Er ikke din Gudsfrygt din Tillid, din fromme Færd dit Håb?

4:7

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

Tænk efter! Hvem gik uskyldig til Grunde, hvor gik retsindige under?

4:8

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

Men det har jeg set: Hvo Uret pløjer og sår Fortræd, de høster det selv.

4:9

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

For Guds Ånd går de til Grunde, for hans Vredes Pust går de til.

4:10

Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

Løvens Brøl og Vilddyrets Glam Ungløvernes Tænder slås ud;

4:11

Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

Løven omkommer af Mangel på Rov, og Løveungerne spredes.

4:12

І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

Der sneg sig til mig et Ord mit Øre opfanged dets Hvisken

4:13

у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

i Nattesynernes Tanker, da Dvale sank over Mennesker;

4:14

спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

Angst og Skælven kom over mig, alle mine Ledemod skjalv;

4:15

і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

et Pust strøg over mit Ansigt, Hårene rejste sig på min Krop.

4:16

Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

Så stod det stille! Jeg sansed ikke, hvordan det så ud; en Skikkelse stod for mit Øje, jeg hørte en hviskende Stemme:

4:17

Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

"Har et Menneske Ret for Gud, mon en Mand er ren for sin Skaber?

4:18

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

End ikke sine Tjenere tror han, hos sine Engle finder han Fejl,

4:19

Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

endsige hos dem, der bor i en Hytte af Ler og har deres Grundvold i Støvet!

4:20

Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

De knuses ligesom Møl, imellem Morgen og Aften, de sønderslås uden at ænses, for evigt går de til Grunde.

4:21

Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Rives ej deres Teltreb ud? De dør, men ikke i Visdom."