Job 4

4:1

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Tad prozbori Elifaz Temanac i reče:

4:2

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

"Možeš li podnijeti da ti progovorim? Ali tko se može uzdržat' od riječi!

4:3

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

Eto, mnoge ljude ti si poučio, okrijepio si iznemogle mišice;

4:4

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

riječju svojom klonule si pridizao, ojačavao si koljena klecava.

4:5

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

A kad tebe stiže, klonuo si duhom, na tebe kad pade, čitav si se smeo!

4:6

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

Zar pobožnost tvoja nadu ti ne daje, neporočnost tvoja životu ufanje?

4:7

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

TÓa sjeti se: nevin - propade li kada? Kada su zatrti bili pravednici?

4:8

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

Iz iskustva zborim: nesrećom tko ore i nevolju sije, nju će i požeti.

4:9

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

Od daha Božjega oni pogibaju, na gnjevni mu disaj nestaju sa zemlje.

4:10

Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

Rika lavlja, urlik leopardov krše se k'o zubi u lavića.

4:11

Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

Lav ugiba jer mu nesta plijena, rasuli se mladi lavičini.

4:12

І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

Tajna riječ se meni objavila, šapat njen je uho moje čulo.

4:13

у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

Noću, kada snovi duh obuzmu i san dubok kad na ljude pada,

4:14

спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

strah i trepet mene su svladali, kosti moje žestoko se stresle.

4:15

і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

Dah mi neki preko lica prođe, digoše se dlake na mom tijelu.

4:16

Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

Stajao je netko - lica mu ne poznah - ali likom bješe pred očima mojim. Posvuda tišina; uto začuh šapat:

4:17

Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

'Zar je smrtnik koji pred Bogom pravedan? Zar je čovjek čist pred svojim Stvoriteljem?

4:18

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

Ni slugama svojim više ne vjeruje, i anđele svoje za grijeh okrivljuje -

4:19

Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

kako ne bi onda goste stanova glinenih kojima je temelj u prahu zemaljskom. Gle, kao moljce njih sveudilj satiru:

4:20

Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

od jutra do mraka u prah pretvore, nestaju zasvagda - nitko i ne vidi.

4:21

Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Iščupan je kolčić njihova šatora, pogibaju skoro, mudrost ne spoznavši.'