Job 3

По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

此后，约伯开口咒诅自己的生日，

І Йов заговорив та й сказав:

说：

Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

愿我生的那日和说怀了男胎的那夜都灭没。

Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

愿那日变为黑暗；愿　神不从上面寻找它；愿亮光不照于其上。

Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

愿黑暗和死荫索取那日；愿密云停在其上；愿日蚀恐吓它。

Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

愿那夜被幽暗夺取，不在年中的日子同乐，也不入月中的数目。

Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

愿那夜没有生育，其间也没有欢乐的声音。

Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

愿那咒诅日子且能惹动鳄鱼的咒诅那夜。

Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

愿那夜黎明的星宿变为黑暗，盼亮却不亮，也不见早晨的光线（原文是眼皮）；

бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

因没有把怀我胎的门关闭，也没有将患难对我的眼隐藏。

Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

我为何不出母胎而死？为何不出母腹绝气？

Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

为何有膝接收我？为何有奶哺养我？

Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

不然，我就早已躺卧安睡，

з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

和地上为自己重造荒邱的君王、谋士，

або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

或与有金子、将银子装满了房屋的王子一同安息；

Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

或像隐而未现、不到期而落的胎，归于无有，如同未见光的婴孩。

Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

在那里恶人止息搅扰，困乏人得享安息，

разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

被囚的人同得安逸，不听见督工的声音。

Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

大小都在那里；奴仆脱离主人的辖制。

І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

受患难的人为何有光赐给他呢？心中愁苦的人为何有生命赐给他呢？

що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

他们切望死，却不得死；求死，胜于求隐藏的珍宝。

тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

他们寻见坟墓就快乐，极其欢喜。

мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

人的道路既然遮隐，　神又把他四面围困，为何有光赐给他呢？

Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

我未曾吃饭就发出叹息；我唉哼的声音涌出如水。

бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

因我所恐惧的临到我身，我所惧怕的迎我而来。

Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

我不得安逸，不得平静，也不得安息，却有患难来到。