Luke 24

А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,

А в първия ден на седмицата, много рано сутринта, те дойдоха на гроба, като носеха благоуханните масла, които бяха приготвили.

та й застали, що камінь від гробу відвалений був.

И намериха камъка преместен от гроба.

А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

И като влязоха, не намериха тялото на Господ Иисус.

І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.

И когато бяха в недоумение за това, ето, пред тях застанаха двама мъже с блестящи дрехи.

А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

И както бяха обзети от страх и навели лицата си към земята, мъжете им казаха: Защо търсите живия между мъртвите?

Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.

Няма Го тук, а възкръсна. Спомнете си какво ви говореше, когато беше още в Галилея,

Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.

като казваше, че Човешкият Син трябва да бъде предаден в ръцете на грешни хора, да бъде разпънат и на третия ден да възкръсне.

І згадали вони ті слова Його!

И те си спомниха думите Му.

А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

И като се върнаха от гроба, известиха всичко това на единадесетте и на всички други.

То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.

Това бяха Мария Магдалена и Йоана, и Мария, майката на Яков, и другите жени с тях, които казаха тези неща на апостолите.

Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.

А тези думи им се видяха като празни приказки и не им повярваха.

Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...

А Петър стана и изтича на гроба, и като надникна, видя да лежат само саваните; и отиде у дома си, чудейки се за станалото.

І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.

И ето, в същия ден двама от тях отиваха в едно село на име Емаус, на шестдесет стадия далеч от Ерусалим.

І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.

И те се разговаряха помежду си за всичко онова, което беше станало.

І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.

И като се разговаряха и разсъждаваха, Сам Иисус се приближи и вървеше с тях;

Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.

но очите им бяха възпрени, за да не Го познаят.

І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?

И им каза: Какви са тези думи, които разменяте помежду си, като пътувате? И те се спряха натъжени.

І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?

И един от тях на име Клеопа в отговор Му каза: Само Ти ли си пришълец в Ерусалим и не знаеш това, което стана там тези дни?

І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.

И им каза: Кое? А те Му казаха: Това, което стана с Иисус Назарянина, който беше Пророк, силен в дело и в слово пред Бога и целия народ;

Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...

как нашите главни свещеници и началници Го предадоха да бъде осъден на смърт и Го разпънаха.

А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...

А ние се надявахме, че Той е Онзи, който ще избави Израил. И освен всичко това, вече е третият ден, откакто стана това.

А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:

При това и някои жени измежду нас ни смаяха, които, като отишли рано сутринта на гроба

вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...

и не намерили тялото Му, дойдоха и казаха, че видели и видение от ангели, които казали, че Той бил жив.

І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...

И някои от онези, които бяха с нас, отидоха на гроба и намериха така, както казаха жените; но Него не видели.

Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!

Тогава Той им каза: О, неразбрани и мудни по сърце да вярвате всичко, което са говорили пророците!

Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?

Не трябваше ли Христос да пострада така и да влезе в Своята слава?

І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.

И като започна от Мойсей и от всичките пророци, им тълкуваше писаното за Него във всичките Писания.

І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

И те се приближиха до селото, в което отиваха; а Той се държеше, като че отива по-надалеч.

А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.

Но те Го принуждаваха, като казваха: Остани с нас, защото е привечер и денят вече е превалил. И Той влезе да отседне с тях.

І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...

И когато седеше с тях на трапезата, взе хляба, благослови, разчупи и им го даде.

Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...

Тогава очите им се отвориха и те Го познаха; но Той стана невидим за тях.

І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...

И те си казаха един на друг: Не гореше ли в нас сърцето ни, когато ни говореше по пътя и когато ни откриваше Писанията?

І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,

И в същия час станаха и се върнаха в Ерусалим, където намериха събрани единадесетте и тези, които бяха с тях,

які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.

да казват: Господ наистина възкръснал и се явил на Симон.

А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.

А те разказаха за случилото се по пътя и как Го познаха, когато разчупваше хляба.

І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!

И когато говореха за това, Сам Иисус застана между тях и им каза: Мир вам!

А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.

А те се стреснаха и се уплашиха, като мислеха, че виждат дух.

Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?

И Той им каза: Защо се смущавате? И защо се пораждат такива мисли в сърцата ви?

Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.

Погледнете ръцете Ми и краката Ми – че Аз съм същият; попипайте Ме и вижте, защото духът няма плът и кости, както виждате, че Аз имам.

І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.

И като каза това, им показа ръцете и краката Си.

І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?

Но понеже те от радост още не вярваха и се чудеха, Той каза: Имате ли тук нещо за ядене?

Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.

И Му дадоха парче печена риба (и парче медна пита).

І, взявши, Він їв перед ними.

И взе и яде пред тях.

І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.

И им каза: Тези са думите, които ви говорих, когато бях още с вас, че трябва да се изпълни всичко, което е писано за Мен в Мойсеевия закон, в пророците и в псалмите.

Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.

Тогава им отвори ума, за да разберат Писанията.

І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,

И им каза: Така е писано, че Христос трябва да пострада и да възкръсне от мъртвите на третия ден,

і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.

и че трябва да се проповядва покаяние и прощение на греховете в Негово Име на всички народи, като се започне от Ерусалим.

А ви свідки того.

Вие сте свидетели на това.

І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.

И ето, Аз изпращам върху вас обещанието на Отца Ми; а вие стойте в града (Ерусалим), докато се облечете със сила от горе.

І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

И ги заведе до едно място срещу Витания и вдигна ръцете Си и ги благослови.

І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.

И като ги благославяше, се отдели от тях и се възнесе на небето.

А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

И те Му се поклониха и се върнаха в Ерусалим с голяма радост;

І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.

и бяха постоянно в храма, като хвалеха и благославяха Бога. (Амин.)