Job 13

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

Ето, окото ми е видяло всичко това, ухото ми е чуло и го е разбрало.

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

Което вие знаете, го знам и аз; не съм от вас по-долу.

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

Но аз ще говоря на Всемогъщия и желая да разисквам с Бога.

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

А вие сте съчинители на лъжи, всички сте безполезни лекари!

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

О, да бихте млъкнали съвсем, това би било мъдростта ви!

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

Слушайте сега разискването ми и чуйте оправданието на устните ми.

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

Ще говорите ли неправедно за Бога и ще говорите ли измамно за Него?

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

За Него ли ще бъдете пристрастни? За Бога ли ще спорите?

Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

Ще бъде ли добре да ви изпита Той? Ще Го измамите ли, както се мами човек?

Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

Той непременно ще ви изобличи, ако тайно показвате пристрастие.

Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

Величието Му няма ли да ви уплаши и ужасът от Него няма ли да ви нападне?

Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

Паметните ви думи са поговорки от пепел, защитите ви са защити от кал.

Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

Млъкнете, оставете ме, и ще говоря — и нека дойде върху мен, каквото ще.

Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

Защо да взема плътта си в зъбите си и живота си да сложа във ръката си?

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

И да ме убие, пак на Него се надявам, но пътищата си ще защитя пред Него.

І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

И това също ще ми бъде спасение, защото лицемерен не може да дойде пред Него.

Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

Чуйте, чуйте словото ми и заявлението ми нека бъде в ушите ви.

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

Ето сега, приготвил съм делото си; зная, че ще бъда оправдан.

Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

Кой е онзи, който ще се съди с мен? Защото, ако сега млъкна, ще издъхна.

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

Само две неща не ми прави — тогава няма да се крия от лицето Ти:

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

оттегли ръката Си от мен и нека ужасът Ти не ме плаши.

Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

Тогава повикай и аз ще отговоря; или аз ще говоря, а Ти ми отговори.

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

Колко са моите беззакония и грехове? Изяви престъплението и греха ми.

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

Защо криеш лицето Си и ме считаш за Свой враг?

Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

Ще плашиш ли отвеян лист и ще преследваш суха плява?

Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

Защото пишеш против мене горести, даваш ми да наследя на младостта си беззаконията.

і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

Слагаш краката ми в клада и наблюдаваш всичките мои пътеки; отбелязваш стъпалата на краката ми,

і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...

докато изтлява като гнила вещ, като дреха, изядена от молец.