Proverbs 31

Слова Лемуїла, царя Масси, що ними навчала його його мати:

كَلاَمُ لَمُوئِيلَ مَلِكِ مَسَّا، عَلَّمَتْهُ إِيَّاهُ أُمُّهُ:

Що, сину мій, і що, сину утроби моєї, і що, сину обітниць моїх?

مَاذَا يَا ابْنِي؟ ثُمَّ مَاذَا يَا ابْنَ رَحِمِي؟ ثُمَّ مَاذَا يَا ابْنَ نُذُورِي؟

Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнувальниць царів!

لاَ تُعْطِ حَيْلَكَ لِلنِّسَاءِ، وَلاَ طُرُقَكَ لِمُهْلِكَاتِ الْمُلُوكِ.

Не царям, Лемуїле, вино, не царям, і напій той п'янкий не князям,

لَيْسَ لِلْمُلُوكِ يَا لَمُوئِيلُ، لَيْسَ لِلْمُلُوكِ أَنْ يَشْرَبُوا خَمْرًا، وَلاَ لِلْعُظَمَاءِ الْمُسْكِرُ.

щоб не впився він та не забув про Закона, і щоб не змінив для всіх гноблених права!

لِئَلاَّ يَشْرَبُوا وَيَنْسَوْا الْمَفْرُوضَ، وَيُغَيِّرُوا حُجَّةَ كُلِّ بَنِي الْمَذَلَّةِ.

Дайте напою п'янкого тому, хто гине, а вина гіркодухим:

أَعْطُوا مُسْكِرًا لِهَالِكٍ، وَخَمْرًا لِمُرِّي النَّفْسِ.

він вип'є й забуде за бідність свою, і муки своєї вже не пам'ятатиме!

يَشْرَبُ وَيَنْسَى فَقْرَهُ، وَلاَ يَذْكُرُ تَعَبَهُ بَعْدُ.

Відкривай свої уста немові, для суда всім нещасним.

اِفْتَحْ فَمَكَ لأَجْلِ الأَخْرَسِ فِي دَعْوَى كُلِّ يَتِيمٍ.

Відкривай свої уста, й суди справедливо, і правосуддя зроби для убогого та для нужденного.

اِفْتَحْ فَمَكَ. اقْضِ بِالْعَدْلِ وَحَامِ عَنِ الْفَقِيرِ وَالْمِسْكِينِ.

Хто жінку чеснотну знайде? а ціна її більша від перел:

اِمْرَأَةٌ فَاضِلَةٌ مَنْ يَجِدُهَا؟ لأَنَّ ثَمَنَهَا يَفُوقُ اللآلِئَ.

довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку!

بِهَا يَثِقُ قَلْبُ زَوْجِهَا فَلاَ يَحْتَاجُ إِلَى غَنِيمَةٍ.

Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя.

تَصْنَعُ لَهُ خَيْرًا لاَ شَرًّا كُلَّ أَيَّامِ حَيَاتِهَا.

Шукає вона вовни й льону, і робить охоче своїми руками.

تَطْلُبُ صُوفًا وَكَتَّانًا وَتَشْتَغِلُ بِيَدَيْنِ رَاضِيَتَيْنِ.

Вона, немов кораблі ті купецькі, здалека спроваджує хліб свій.

هِيَ كَسُفُنِ التَّاجِرِ. تَجْلِبُ طَعَامَهَا مِنْ بَعِيدٍ.

І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а порядок служницям своїм.

وَتَقُومُ إِذِ اللَّيْلُ بَعْدُ وَتُعْطِي أَكْلاً لأَهْلِ بَيْتِهَا وَفَرِيضَةً لِفَتَيَاتِهَا.

Про поле вона намишляла, і його набула, із плоду долоней своїх засадила вона виноградника.

تَتَأَمَّلُ حَقْلاً فَتَأْخُذُهُ، وَبِثَمَرِ يَدَيْهَا تَغْرِسُ كَرْمًا.

Вона підперізує силою стегна свої та зміцняє рамена свої.

تُنَطِّقُ حَقَوَيْهَا بِالْقُوَّةِ وَتُشَدِّدُ ذِرَاعَيْهَا.

Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не погасне вночі.

تَشْعُرُ أَنَّ تِجَارَتَهَا جَيِّدَةٌ. سِرَاجُهَا لاَ يَنْطَفِئُ فِي اللَّيْلِ.

Вона руки свої простягає до прядки, а долоні її веретено тримають.

تَمُدُّ يَدَيْهَا إِلَى الْمِغْزَلِ، وَتُمْسِكُ كَفَّاهَا بِالْفَلْكَةِ.

Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.

تَبْسُطُ كَفَّيْهَا لِلْفَقِيرِ، وَتَمُدُّ يَدَيْهَا إِلَى الْمِسْكِينِ.

Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одягнений ввесь її дім.

لاَ تَخْشَى عَلَى بَيْتِهَا مِنَ الثَّلْجِ، لأَنَّ كُلَّ أَهْلِ بَيْتِهَا لاَبِسُونَ حُلَلاً.

Килими поробила собі, віссон та кармазин убрання її.

تَعْمَلُ لِنَفْسِهَا مُوَشَّيَاتٍ. لِبْسُهَا بُوصٌ وَأُرْجُوانٌ.

Чоловік її знаний при брамах, як сидить він із старшими краю.

زَوْجُهَا مَعْرُوفٌ فِي الأَبْوَابِ حِينَ يَجْلِسُ بَيْنَ مَشَايخِ الأَرْضِ.

Тонку туніку робить вона й продає, і купцеві дає пояси.

تَصْنَعُ قُمْصَانًا وَتَبِيعُهَا، وَتَعْرِضُ مَنَاطِقَ عَلَى الْكَنْعَانِيِّ.

Сила та пишність одежа її, і сміється вона до прийдещнього дня.

اَلْعِزُّ وَالْبَهَاءُ لِبَاسُهَا، وَتَضْحَكُ عَلَى الزَّمَنِ الآتِي.

Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці.

تَفْتَحُ فَمَهَا بِالْحِكْمَةِ، وَفِي لِسَانِهَا سُنَّةُ الْمَعْرُوفِ.

Доглядає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть.

تُرَاقِبُ طُرُقَ أَهْلِ بَيْتِهَا، وَلاَ تَأْكُلُ خُبْزَ الْكَسَلِ.

Устають її діти, і хвалять її, чоловік її й він похваляє її:

يَقُومُ أَوْلاَدُهَا وَيُطَوِّبُونَهَا. زَوْجُهَا أَيْضًا فَيَمْدَحُهَا:

Багато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевищила!

«بَنَاتٌ كَثِيرَاتٌ عَمِلْنَ فَضْلاً، أَمَّا أَنْتِ فَفُقْتِ عَلَيْهِنَّ جَمِيعًا».

Краса то омана, а врода марнота, жінка ж богобоязна вона буде хвалена!

اَلْحُسْنُ غِشٌّ وَالْجَمَالُ بَاطِلٌ، أَمَّا الْمَرْأَةُ الْمُتَّقِيَةُ الرَّبَّ فَهِيَ تُمْدَحُ.

Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчинки її вихваляють при брамах!

أَعْطُوهَا مِنْ ثَمَرِ يَدَيْهَا، وَلْتَمْدَحْهَا أَعْمَالُهَا فِي الأَبْوَابِ. ِ