Job 13

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

«هذَا كُلُّهُ رَأَتْهُ عَيْنِي. سَمِعَتْهُ أُذُنِي وَفَطِنَتْ بِهِ.

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

مَا تَعْرِفُونَهُ عَرَفْتُهُ أَنَا أَيْضًا. لَسْتُ دُونَكُمْ.

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

وَلكِنِّي أُرِيدُ أَنْ أُكَلِّمَ الْقَدِيرَ، وَأَنْ أُحَاكَمَ إِلَى اللهِ.

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

أَمَّا أَنْتُمْ فَمُلَفِّقُو كَذِبٍ. أَطِبَّاءُ بَطَّالُونَ كُلُّكُمْ.

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

لَيْتَكُمْ تَصْمُتُونَ صَمْتًا. يَكُونُ ذلِكَ لَكُمْ حِكْمَةً.

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

اِسْمَعُوا الآنَ حُجَّتِي، وَاصْغُوا إِلَى دَعَاوِي شَفَتَيَّ.

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

أَتَقُولُونَ لأَجْلِ اللهِ ظُلْمًا، وَتَتَكَلَّمُونَ بِغِشٍّ لأَجْلِهِ؟

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

أَتُحَابُونَ وَجْهَهُ، أَمْ عَنِ اللهِ تُخَاصِمُونَ؟

Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

أَخَيْرٌ لَكُمْ أَنْ يَفْحَصَكُمْ، أَمْ تُخَاتِلُونَهُ كَمَا يُخَاتَلُ الإِنْسَانُ؟

Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

تَوْبِيخًا يُوَبِّخُكُمْ إِنْ حَابَيْتُمُ الْوُجُوهَ خِفْيَةً.

Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

فَهَلاَّ يُرْهِبُكُمْ جَلاَلُهُ، وَيَسْقُطُ عَلَيْكُمْ رُعْبُهُ؟

Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

خُطَبُكُمْ أَمْثَالُ رَمَادٍ، وَحُصُونُكُمْ حُصُونٌ مِنْ طِينٍ.

Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

«اُسْكُتُوا عَنِّي فَأَتَكَلَّمَ أَنَا، وَلْيُصِبْنِي مَهْمَا أَصَابَ.

Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

لِمَاذَا آخُذُ لَحْمِي بِأَسْنَانِي، وَأَضَعُ نَفْسِي فِي كَفِّي؟

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

هُوَذَا يَقْتُلُنِي. لاَ أَنْتَظِرُ شَيْئًا. فَقَطْ أُزَكِّي طَرِيقِي قُدَّامَهُ.

І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

فَهذَا يَعُودُ إِلَى خَلاَصِي، أَنَّ الْفَاجِرَ لاَ يَأْتِي قُدَّامَهُ.

Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

سَمْعًا اسْمَعُوا أَقْوَالِي وَتَصْرِيحِي بِمَسَامِعِكُمْ.

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

هأَنَذَا قَدْ أَحْسَنْتُ الدَّعْوَى. أَعْلَمُ أَنِّي أَتَبَرَّرُ.

Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

مَنْ هُوَ الَّذِي يُخَاصِمُنِي حَتَّى أَصْمُتَ الآنَ وَأُسْلِمَ الرُّوحَ؟

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

إِنَّمَا أَمْرَيْنِ لاَ تَفْعَلْ بِي، فَحِينَئِذٍ لاَ أَخْتَفِي مِنْ حَضْرَتِكَ.

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

أَبْعِدْ يَدَيْكَ عَنِّي، وَلاَ تَدَعْ هَيْبَتَكَ تُرْعِبُنِي.

Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

ثُمَّ ادْعُ فَأَنَا أُجِيبُ، أَوْ أَتَكَلَّمُ فَتُجَاوِبُنِي.

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

كَمْ لِي مِنَ الآثَامِ وَالْخَطَايَا؟ أَعْلِمْنِي ذَنْبِي وَخَطِيَّتِي.

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

لِمَاذَا تَحْجُبُ وَجْهَكَ، وَتَحْسِبُنِي عَدُوًّا لَكَ؟

Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

أَتُرْعِبُ وَرَقَةً مُنْدَفَعَةً، وَتُطَارِدُ قَشًّا يَابِسًا؟

Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

لأَنَّكَ كَتَبْتَ عَلَيَّ أُمُورًا مُرَّةً، وَوَرَّثْتَنِي آثَامَ صِبَايَ،

і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

فَجَعَلْتَ رِجْلَيَّ فِي الْمِقْطَرَةِ، وَلاَحَظْتَ جَمِيعَ مَسَالِكِي، وَعَلَى أُصُولِ رِجْلَيَّ نَبَشْتَ.

і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...

وَأَنَا كَمُتَسَوِّسٍ يَبْلَى، كَثَوْبٍ أَكَلَهُ الْعُثُّ.