Job 19

Και απεκριθη ο Ιωβ και ειπεν

А Йов відповів та й сказав:

Εως ποτε θελετε θλιβει την ψυχην μου, και θελετε με κατασυντριβει με λογους;

Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?

Δεκακις ηδη με ωνειδισατε δεν αισχυνεσθε να σκληρυνησθε εναντιον μου;

Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...

Και εαν τωοντι εσφαλα, το σφαλμα μου μενει εν εμοι.

Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.

Αλλ εαν θελητε εξαπαντος να μεγαλυνθητε εναντιον μου, και να ριπτητε κατ εμου το ονειδος μου,

Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?

μαθετε τωρα οτι ο Θεος με κατεστρεψε, και με περιεκυκλωσε με το δικτυον αυτου.

Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

Ιδου, φωναζω, Αδικια αλλα δεν εισακουομαι επικαλουμαι, αλλ ουδεμια κρισις.

Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

Εφραξε την οδον μου, και δεν δυναμαι να περασω, και εθεσε σκοτος εις τας τριβους μου.

Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

Με εξεδυσε την δοξαν μου, και αφηρεσε τον στεφανον της κεφαλης μου.

Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!

Με ηφανισε πανταχοθεν, και χανομαι και εξερριζωσε την ελπιδα μου ως δενδρον.

Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

Και εξηψε κατ εμου τον θυμον αυτου, και με στοχαζεται ως εχθρον αυτου.

І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:

Τα ταγματα αυτου ηλθον ομου και ητοιμασαν την οδον αυτων εναντιον μου, και εστρατοπεδευσαν περιξ της σκηνης μου.

полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

Απεμακρυνεν απ εμου τους αδελφους μου, και ηλλοτριωθησαν ολως απ εμου οι γνωριμοι μου.

Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,

Οι πλησιον μου με αφηκαν, και οι γνωστοι μου με ελησμονησαν.

мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...

Οι κατοικουντες εν τω οικω μου και αι θεραπαιναι μου με στοχαζονται ως ξενον ξενος κατεσταθην εις τους οφθαλμους αυτων.

Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

Καλω τον υπηρετην μου, και δεν αποκρινεται με το στομα μου ικετευσα αυτον.

Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

Η πνοη μου εγεινε ξενη εις την γυναικα μου, και αι παρακλησεις μου εις τα τεκνα της κοιλιας μου.

Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...

Και αυτα τα παιδαρια με κατεφρονησαν εσηκωθην, και ελαλησαν εναντιον μου.

Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

Παντες οι μυστικοι φιλοι μου με εβδελυχθησαν και εκεινοι, τους οποιους ηγαπησα, εστραφησαν εναντιον μου.

Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

Τα οστα μου εκολληθησαν εις το δερμα μου και εις την σαρκα μου και διεσωθην με το δερμα των οδοντων μου.

До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

Ελεησατε με, ελεησατε με, σεις φιλοι μου διοτι χειρ Θεου με επληγωσε.

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

Δια τι με κατατρεχετε ως ο Θεος, και δεν εχορτασθητε απο των σαρκων μου;

Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

Ω και να εγραφοντο οι λογοι μου να ενετυπουντο εν βιβλιω

О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

να ενεχαραττοντο επι βραχον δια σιδηρας γραφιδος και μολυβδου διαπαντος

коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

Διοτι εξευρω οτι ζη ο Λυτρωτης μου, και θελει εγερθη εν τοις εσχατοις καιροις επι της γης

Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

και αφου μετα το δερμα μου το σωμα τουτο φθαρη, παλιν με την σαρκα μου θελω ιδη τον Θεον

цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

τον οποιον αυτος εγω θελω ιδει, και θελουσι θεωρησει οι οφθαλμοι μου, και ουχι αλλος οι νεφροι μου κατατηκονται εν τω κολπω μου.

сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

Αλλα σεις επρεπε να ειπητε, Δια τι κατατρεχομεν αυτον; επειδη η ριζα του πραγματος ευρισκεται εν εμοι.

Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

Φοβηθητε την ρομφαιαν διοτι η ρομφαια ειναι ο εκδικητης των ανομιων, δια να γνωρισητε οτι υπαρχει κρισις.

то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...