Job 3

Pagkatapos nito'y ibinuka ni Job ang kaniyang bibig at sinumpa ang kaniyang kaarawan.

По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

At si Job ay sumagot, at nagsabi,

І Йов заговорив та й сказав:

Maparam nawa ang kaarawan ng kapanganakan sa akin, at ang gabi na nagsabi, may lalaking ipinaglihi.

Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

Magdilim nawa ang kaarawang yaon; huwag nawang pansinin ng Dios mula sa itaas, ni silangan man ng liwanag.

Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

Ang dilim at ang salimuot na kadiliman ang siyang mangagari niyaon; pag-ulapan nawa yaon; Pangilabutin nawa yaon ng lahat na nagpapadilim sa araw.

Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

Suma gabing yaon nawa ang pagsasalimuot ng kadiliman: huwag nawang kagalakan sa mga araw ng sangtaon; huwag nawang mapasok sa bilang ng mga buwan.

Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

Narito, mapagisa ang gabing yaon; huwag nawang datnan yaon ng masayang tinig.

Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

Sumpain nawa yaong nanganunumpa sa araw, ng nangamimihasang gumalaw sa buwaya.

Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

Mangagdilim nawa ang mga bituin ng pagtatakip-silim niyaon: maghintay nawa ng liwanag, nguni't huwag magkaroon: ni huwag mamalas ang mga bukang liwayway ng umaga:

Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

Sapagka't hindi tinakpan ang mga pinto ng bahay-bata ng aking ina, o ikinubli man ang kabagabagan sa aking mga mata.

бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

Bakit hindi pa ako namatay mula sa bahay-bata? Bakit di pa napatid ang aking hininga nang ipanganak ako ng aking ina?

Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

Bakit tinanggap ako ng mga tuhod? O bakit ng mga suso, na aking sususuhin?

Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

Sapagka't ngayon ay nahihiga sana ako at natatahimik; ako sana'y nakakatulog; na napapahinga ako:

Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

Na kasama ng mga hari at ng mga kasangguni sa lupa, na nagsisigawa ng mga dakong ilang sa ganang kanila;

з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

O ng mga pangulo na nangagkaroon ng ginto, na pumuno sa kanilang bahay ng pilak:

або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

O gaya sana ng nalagas na nakatago, na hindi nabuhay; gaya sana ng sanggol na kailan man ay hindi nakakita ng liwanag.

Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

Doo'y naglilikat ang masama sa pagbagabag; at doo'y nagpapahinga ang pagod.

Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

Doo'y ang mga bihag ay nangagpapahingang magkakasama; hindi nila naririnig ang tinig ng nagpapaatag.

разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

Ang mababa at ang mataas ay nangaroon; at ang alipin ay laya sa kaniyang panginoon.

Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

Bakit binibigyan ng liwanag ang nasa karalitaan, at ng buhay ang kaluluwang nasa kahirapan;

І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

Na naghihintay ng kamatayan, nguni't hindi dumarating; at hinahangad ng higit kaysa mga kayamanang nakatago;

що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

Na nagagalak ng di kawasa, at nangasasayahan, pagka nasumpungan ang libingan?

тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

Bakit binibigyan ng liwanag ang tao na kinalilingiran ng lakad, at ang kinulong ng Dios?

мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

Sapagka't nagbubuntong hininga ako bago ako kumain, at ang aking mga angal ay bumubugsong parang tubig.

Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

Sapagka't ang bagay na aking kinatatakutan ay dumarating sa akin, at ang aking pinangingilabutan ay dumarating sa akin.

бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

Hindi ako tiwasay, ni ako man ay tahimik, ni ako man ay napapahinga; kundi kabagabagan ang dumarating.

Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...