Luke 20

Och en dag, då han undervisade folket i helgedomen och förkunnade evangelium, trädde översteprästerna och de skriftlärde, tillika med de äldste, fram

І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

och talade till honom och sade: »Säg oss, med vad myndighet gör du detta? Och vem är det som har rivit dig sådan myndighet?»

та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?

Han svarade och sade till dem: »Också jag vill ställa en fråga till eder; svaren mig på den.

І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:

Johannes' döpelse, var den från himmelen eller från människor?»

Іванове хрищення з неба було, чи від людей?

Då överlade de med varandra och sade: »Om vi svara: 'Från himmelen' så frågar han: 'Varför trodden I honom då icke?'

Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

Men om vi svara: 'Från människor', då kommer allt folket att stena oss, ty de äro förvissade om att Johannes var en profet.»

А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.

De svarade alltså att de icke visste varifrån den var.

І вони відповіли, що не знають, ізвідки...

Då sade Jesus till dem: »Så säger icke heller jag eder med vad myndighet jag gör detta.»

А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

Och han framställde för folket denna liknelse: »En man planterade en vingård och lejde ut den åt vingårdsmän och för utrikes för lång tid.

І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

När sedan rätta tiden var inne, sände han en tjänare till vingårdsmännen, för att de åt denne skulle lämna någon del av vingårdens frukt. Men vingårdsmännen misshandlade honom och läto honom gå tomhänt bort.

А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

Ytterligare sände han en annan tjänare. Också honom misshandlade och skymfade de och läto honom gå tomhänt bort.

І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.

Ytterligare sände han en tredje. Men också denne slogo de blodig och drevo bort honom.

І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

Då sade vingårdens herre: 'Vad skall jag göra? Jo, jag vill sända min älskade son; för honom skola de väl ändå hava försyn.'

Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...

Men när vingårdsmannen fingo se honom, överlade de med varandra och sade: 'Denne är arvingen; låt oss dräpa honom, för att arvet må bliva vårt.'

Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

Och de förde honom ut ur vingården och dräpte honom. »Vad skall nu vingårdens herre göra med dem?

І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?

Jo, han skall komma och förgöra de vingårdsmännen och lämna vingården åt andra.» När de hörde detta, sade de: »Bort det!»

Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

Då såg han på dem och sade: »Vad betyder då detta skriftens ord: 'Den sten som byggningsmännen förkastade, den har blivit en hörnsten'?

А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

Var och en som faller på den stenen, han skall bliva krossad; men den som stenen faller på, honom skall den söndersmula.»

Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

Och de skriftlärde och översteprästerna hade gärna velat i samma stund gripa honom, men de fruktade för folket. Ty de förstodo att det var om dem som han hade talat i denna liknelse.

А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

Och de vaktade på honom och sände ut några som försåtligen skulle låtsa sig vara rättsinniga män, för att dessa skulle fånga honom genom något hans ord, så att de skulle kunna överlämna honom åt överheten, i landshövdingens våld.

І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

Dessa frågade honom och sade: »Mästare, vi veta att du talar och undervisar rätt och icke har anseende till personen, utan lär om Guds väg vad sant är.

І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

Är det lovligt för oss att giva kejsaren skatt, eller är det icke lovligt?»

Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Men han märkte deras illfundighet och sade till dem:

Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

»Låten mig se en penning. Vems bild och överskrift bär den?» De svarade: »Kejsarens.»

Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

Då sade han till dem: »Given alltså kejsaren vad kejsaren tillhör, och Gud vad Gud tillhör.»

А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

Och de förmådde icke fånga honom genom något hans ord inför folket, utan förundrade sig över hans svar och tego.

І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

Därefter trädde några sadducéer fram och ville påstå att det icke gives någon uppståndelse. Dessa frågade honom

І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

och sade: »Mästare, Moses har givit oss den föreskriften, att om någon har en broder som är gift, men dör barnlös, så skall han taga sin broders hustru till akta och skaffa avkomma åt sin broder.

та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

Nu voro här sju bröder. Den förste tog sig en hustru, men dog barnlös.

Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.

Då tog den andre i ordningen henne

І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

och därefter den tredje; sammalunda alla sju. Men de dogo alla, utan att någon av dem lämnade barn efter sig.

І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

Slutligen dog ock hustrun.

А по всіх умерла й жінка.

Vilken av dem skall då vid uppståndelsen få kvinnan till hustru? De hade ju alla sju tagit henne till hustru.»

А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

Jesus svarade dem: »Med den nuvarande tidsålderns barn är det så, att män taga sig hustrur, och hustrur givas åt män;

Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.

men de som bliva aktade värdiga att få del i den nya tidsåldern och i uppståndelsen från de döda, med dem är det så, att varken män tag sig hustrur, eller hustrur givas män.

А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

De kunna ju ej heller mer dö ty de äro lika änglarna och äro, Guds söner, eftersom de hava blivit delaktiga av uppståndelsen.

ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

Men att de döda uppstå, det har ock Moses, på det ställe där det talas om törnbusken, givit till känna, när han kallar Herren 'Abrahams Gud och Isaks Gud och Jakobs Gud';

А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.

Och han är en Gud icke för döda, utan för levande, ty för honom leva alla.»

Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

Då svarade några av de skriftlärde och sade: »Mästare, du har talat rätt.»

Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!

De dristade sig nämligen icke att vidare ställa någon fråga på honom.

І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

Men han sade till dem: »Huru kan man säga att Messias är Davids son?

І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?

David själv säger ju i Psalmernas bok: Herren sade till min herre: Sätt dig på min högra sida,

Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,

till dess jag har lagt dina fiender dig till en fotapall.'

поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

David kallar honom alltså 'herre'; huru kan han då vara hans son?»

Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

Och han sade till sina lärjungar, så att allt folket hörde det:

І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:

»Tagen eder till vara för de skriftlärde, som gärna gå omkring i fotsida kläder och gärna vilja bliva hälsade på torgen och gärna sitta främst i synagogorna och på de främsta platserna vid gästabuden --

Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,

detta under det att de utsuga änkors hus, medan de för syns skull hålla långa baner. Del skola få en dess hårdare dom.»

що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!