Job 3

Därefter upplät Job sin mun och förbannade sin födelsedag;

По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

Job tog till orda och sade:

І Йов заговорив та й сказав:

 Må den dag utplånas, på vilken jag föddes,  och den natt som sade: »Ett gossebarn är avlat.»

Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

 Må den dagen vändas i mörker,  må Gud i höjden ej fråga efter den  och intet dagsljus lysa däröver.

Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

 Mörkret och dödsskuggan börde den åter,  molnen lägre sig över den;  förskräcke den allt som kan förmörka en dag.

Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

 Den natten må gripas av tjockaste mörker;  ej må den få fröjda sig bland årets dagar,  intet rum må den finna inom månadernas krets.

Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

 Ja, ofruktsam blive den natten,  aldrig höje sig jubel under den.

Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

 Må den förbannas av dem som besvärja dagar,  av dem som förmå mana upp Leviatan.

Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

 Må dess grynings stjärnor förmörkas,  efter ljus må den bida, utan att det kommer,  morgonrodnadens ögonbryn må den aldrig få se;

Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

 eftersom den ej tillslöt dörrarna till min moders liv,  ej lät olyckan förbliva dold för mina ögon.

бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

 Varför fick jag ej dö strax i modersskötet,  förgås vid det jag kom ut ur min moders liv?

Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

 Varför funnos knän mig till mötes,  och varför bröst, där jag fick di?

Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

 Hade så icke skett, låge jag nu i ro,  jag finge då sova, jag njöte då min vila,

Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

 vid sidan av konungar och rådsherrar i landet,  män som byggde sig palatslika gravar,

з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

 ja, vid sidan av furstar som voro rika på guld  och hade sina hus uppfyllda av silver;

або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

 eller vore jag icke till, lik ett nedgrävt foster,  lik ett barn som aldrig fick se ljuset.

Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

 Där hava ju de ogudaktiga upphört att rasa,  där få de uttröttade komma till vila;

Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

 där hava alla fångar fått ro,  de höra där ingen pådrivares röst.

разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

 Små och stora äro där varandra lika,  trälen har där blivit fri ifrån sin herre.

Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

 Varför skulle den olycklige skåda ljuset?  Ja, varför gives liv åt dem som plågas så bittert,

І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

 åt dem som vänta efter döden, utan att den kommer,  och spana därefter mer än efter någon skatt,

що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

 åt dem som skulle glädjas -- ja, intill jubel --  och fröjda sig, allenast de funne sin grav;

тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

 varför åt en man vilkens väg är höljd i mörker,  åt en man så kringstängd av Gud?

мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

 Suckan har ju blivit mitt dagliga bröd,  och såsom vatten strömma mina klagorop.

Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

 ty det som ingav mig förskräckelse, det drabbar mig nu,  och vad jag fruktade för, det kommer över mig.

бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

 Jag får ingen rast, ingen ro, ingen vila;  ångest kommer över mig.

Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...