Job 4

Elifaz din Teman a luat cuvîntul şi a zis:

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

,,Dacă vom îndrăzni să-ţi vorbim, te vei supăra? Dar cine ar putea să tacă?

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

De multeori tu ai învăţat pe alţii, şi ai întărit mînile slăbite.

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

Cuvintele tale au ridicat pe cei ce se clătinau, şi ai întărit genunchii cari se îndoiau.

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

Şi acum, cînd este vorba de tine, eşti slab! Acum, cînd eşti atins tu, te turburi! Nu este frica ta de Dumnezeu sprijinul tău?

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

Nădejdea ta, nu -i neprihănirea ta?

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

Adu-ţi aminte, te rog: care nevinovat a perit? Cari oameni neprihăniţi au fost nimiciţi?

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

După cîte am văzut eu, numai cei ce ară fărădelegea şi samănă nelegiuirea îi seceră roadele!

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

Aceia pier prin suflarea lui Dumnezeu, nimiciţi de vîntul mîniei Lui.

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

Mugetul leilor încetează, dinţii puilor de lei sînt zdrobiţi!

Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

Leul bătrîn piere din lipsă de pradă, şi puii leoaicei se risipesc.

Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

Un cuvînt s'a furişat pînă la mine, şi urechea mea i -a prins sunetele uşoare.

І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

În clipa cînd vedeniile de noapte frămîntă gîndul, cînd oamenii sînt cufundaţi într'un somn adînc,

у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

m'a apucat groaza şi spaima, şi toate oasele mi-au tremut.

спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

Un duh a trecut pe lîngă mine... Tot părul mi s'a sbîrlit ca ariciul...

і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

Un chip cu o înfăţişare necunoscută era înaintea ochilor mei. Şi am auzit un glas care şoptea încetişor:

Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

,,Fi-va omul fără vină înaintea lui Dumnezeu? Fi-va el curat înaintea Celui ce l -a făcut?

Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

Dacă n'are încredere Dumnezeu nici în slujitorii Săi, dacă găseşte El greşeli chiar la îngerii Săi,

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

cu cît mai mult la cei ce locuiesc în case de lut, cari îşi trag obîrşia din ţărînă, şi pot fi zdrobiţi ca un vierme!

Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

De dimineaţă pînă seara sînt zdrobiţi, pier pentru totdeauna, şi nimeni nu ţine seama de ei.

Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

Li se taie firul vieţii: mor, şi tot n'au căpătat înţelepciunea!

Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...