Mark 6

And he went out from thence, and came into his own country; and his disciples follow him.

І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його.

And when the sabbath day was come, he began to teach in the synagogue: and many hearing him were astonished, saying, From whence hath this man these things? and what wisdom is this which is given unto him, that even such mighty works are wrought by his hands?

Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

Is not this the carpenter, the son of Mary, the brother of James, and Joses, and of Juda, and Simon? and are not his sisters here with us? And they were offended at him.

Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним...

But Jesus said unto them, A prophet is not without honour, but in his own country, and among his own kin, and in his own house.

А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм.

And he could there do no mighty work, save that he laid his hands upon a few sick folk, and healed them.

І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив.

And he marvelled because of their unbelief. And he went round about the villages, teaching.

І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав.

And he called unto him the twelve, and began to send them forth by two and two; and gave them power over unclean spirits;

І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами.

And commanded them that they should take nothing for their journey, save a staff only; no scrip, no bread, no money in their purse:

І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,

But be shod with sandals; and not put on two coats.

а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.

And he said unto them, In what place soever ye enter into an house, there abide till ye depart from that place.

І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.

And whosoever shall not receive you, nor hear you, when ye depart thence, shake off the dust under your feet for a testimony against them. Verily I say unto you, It shall be more tolerable for Sodom and Gomorrha in the day of judgment, than for that city.

А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!

And they went out, and preached that men should repent.

І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.

And they cast out many devils, and anointed with oil many that were sick, and healed them.

І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли.

And king Herod heard of him; (for his name was spread abroad:) and he said, That John the Baptist was risen from the dead, and therefore mighty works do shew forth themselves in him.

І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.

Others said, That it is Elias. And others said, That it is a prophet, or as one of the prophets.

Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

But when Herod heard thereof, he said, It is John, whom I beheaded: he is risen from the dead.

А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!

For Herod himself had sent forth and laid hold upon John, and bound him in prison for Herodias' sake, his brother Philip's wife: for he had married her.

Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею.

For John had said unto Herod, It is not lawful for thee to have thy brother's wife.

Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!

Therefore Herodias had a quarrel against him, and would have killed him; but she could not:

А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

For Herod feared John, knowing that he was a just man and an holy, and observed him; and when he heard him, he did many things, and heard him gladly.

Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.

And when a convenient day was come, that Herod on his birthday made a supper to his lords, high captains, and chief estates of Galilee;

Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині,

And when the daughter of the said Herodias came in, and danced, and pleased Herod and them that sat with him, the king said unto the damsel, Ask of me whatsoever thou wilt, and I will give it thee.

і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі!

And he sware unto her, Whatsoever thou shalt ask of me, I will give it thee, unto the half of my kingdom.

І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!

And she went forth, and said unto her mother, What shall I ask? And she said, The head of John the Baptist.

Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя...

And she came in straightway with haste unto the king, and asked, saying, I will that thou give me by and by in a charger the head of John the Baptist.

І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!

And the king was exceeding sorry; yet for his oath's sake, and for their sakes which sat with him, he would not reject her.

І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.

And immediately the king sent an executioner, and commanded his head to be brought: and he went and beheaded him in the prison,

І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову.

And brought his head in a charger, and gave it to the damsel: and the damsel gave it to her mother.

І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері...

And when his disciples heard of it, they came and took up his corpse, and laid it in a tomb.

А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.

And the apostles gathered themselves together unto Jesus, and told him all things, both what they had done, and what they had taught.

І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.

And he said unto them, Come ye yourselves apart into a desert place, and rest a while: for there were many coming and going, and they had no leisure so much as to eat.

І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

And they departed into a desert place by ship privately.

І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.

And the people saw them departing, and many knew him, and ran afoot thither out of all cities, and outwent them, and came together unto him.

І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.

And Jesus, when he came out, saw much people, and was moved with compassion toward them, because they were as sheep not having a shepherd: and he began to teach them many things.

І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати.

And when the day was now far spent, his disciples came unto him, and said, This is a desert place, and now the time is far passed:

І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня.

Send them away, that they may go into the country round about, and into the villages, and buy themselves bread: for they have nothing to eat.

Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти.

He answered and said unto them, Give ye them to eat. And they say unto him, Shall we go and buy two hundred pennyworth of bread, and give them to eat?

А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?

He saith unto them, How many loaves have ye? go and see. And when they knew, they say, Five, and two fishes.

А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі.

And he commanded them to make all sit down by companies upon the green grass.

І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.

And they sat down in ranks, by hundreds, and by fifties.

І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят.

And when he had taken the five loaves and the two fishes, he looked up to heaven, and blessed, and brake the loaves, and gave them to his disciples to set before them; and the two fishes divided he among them all.

І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

And they did all eat, and were filled.

І всі їли й наїлися!

And they took up twelve baskets full of the fragments, and of the fishes.

А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

And they that did eat of the loaves were about five thousand men.

А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

And straightway he constrained his disciples to get into the ship, and to go to the other side before unto Bethsaida, while he sent away the people.

І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.

And when he had sent them away, he departed into a mountain to pray.

І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.

And when even was come, the ship was in the midst of the sea, and he alone on the land.

А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.

And he saw them toiling in rowing; for the wind was contrary unto them: and about the fourth watch of the night he cometh unto them, walking upon the sea, and would have passed by them.

Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.

But when they saw him walking upon the sea, they supposed it had been a spirit, and cried out:

А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,

For they all saw him, and were troubled. And immediately he talked with them, and saith unto them, Be of good cheer: it is I; be not afraid.

бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!

And he went up unto them into the ship; and the wind ceased: and they were sore amazed in themselves beyond measure, and wondered.

І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,

For they considered not the miracle of the loaves: for their heart was hardened.

бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.

And when they had passed over, they came into the land of Gennesaret, and drew to the shore.

Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.

And when they were come out of the ship, straightway they knew him,

І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його,

And ran through that whole region round about, and began to carry about in beds those that were sick, where they heard he was.

і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є.

And whithersoever he entered, into villages, or cities, or country, they laid the sick in the streets, and besought him that they might touch if it were but the border of his garment: and as many as touched him were made whole.

І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!