Psalms 102

Preghiera dell’afflitto quand’è abbattuto e spande il suo lamento dinanzi all’Eterno. Deh ascolta la mia preghiera, o Eterno, e venga fino a te il mio grido!

Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.

Non mi nasconder la tua faccia nel dì della mia distretta; inclina a me il tuo orecchio; nel giorno che io grido, affrettati a rispondermi.

Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!

Poiché i miei giorni svaniscono come fumo, e le mie ossa si consumano come un tizzone.

Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!

Colpito è il mio cuore come l’erba, e si è seccato; perché ho dimenticato perfino di mangiare il mio pane.

Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...

A cagion della voce dei miei gemiti, le mie ossa s’attaccano alla mia carne.

Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...

Son simile al pellicano del deserto, son come il gufo de’ luoghi desolati.

Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...

Io veglio, e sono come il passero solitario sul tetto.

Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!

I miei nemici m’oltraggiano ogni giorno; quelli che son furibondi contro di me si servon del mio nome per imprecare.

Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...

Poiché io mangio cenere come fosse pane, e mescolo con lagrime la mia bevanda,

Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!

a cagione della tua indignazione e del tuo cruccio; poiché m’hai levato in alto e gettato via.

і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,

I miei giorni son come l’ombra che s’allunga, e io son disseccato come l’erba.

через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...

Ma tu, o Eterno, dimori in perpetuo, e la tua memoria dura per ogni età.

Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!

Tu ti leverai ed avrai compassione di Sion, poiché è tempo d’averne pietà; il tempo fissato è giunto.

А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.

Perché i tuoi servitori hanno affezione alle sue pietre, ed hanno pietà della sua polvere.

Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,

Allora le nazioni temeranno il nome dell’Eterno, e tutti i re della terra la tua gloria,

бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!

quando l’Eterno avrà riedificata Sion, sarà apparso nella sua gloria,

і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.

avrà avuto riguardo alla preghiera dei desolati, e non avrà sprezzato la loro supplicazione.

Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.

Questo sarà scritto per l’età a venire, e il popolo che sarà creato loderà l’Eterno,

До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.

perch’egli avrà guardato dall’alto del suo santuario; dal cielo l’Eterno avrà mirato la terra

Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,

per udire i gemiti de’ prigionieri, per liberare i condannati a morte,

бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,

affinché pubblichino il nome dell’Eterno in Sion e la sua lode in Gerusalemme,

щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,

quando i popoli e i regni si raduneranno insieme per servire l’Eterno.

щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,

Egli ha abbattuto le mie forze durante il mio cammino; ha accorciato i miei giorni.

коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.

Io ho detto: Dio mio, non mi portar via nel mezzo dei miei giorni; i tuoi anni durano per ogni età.

Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...

Tu fondasti ab antico la terra, e i cieli son l’opera delle tue mani.

Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.

Essi periranno, ma tu rimani; tutti quanti si logoreranno come un vestito; tu li muterai come una veste e saranno mutati.

Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,

Ma tu sei sempre lo stesso, e gli anni tuoi non avranno mai fine.

позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...

I figliuoli de’ tuoi servitori avranno una dimora, e la loro progenie sarà stabilita nel tuo cospetto.

Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться! Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!