Luke 24

A hétnek első *napján* pedig kora reggel a sírhoz menének, vivén az elkészített fűszerszámokat, és némely *más asszonyok is* velök.

А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,

És a követ a sírról elhengerítve találák.

та й застали, що камінь від гробу відвалений був.

És mikor bementek, nem találák az Úr Jézus testét.

А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

És lőn, hogy mikor ők e felett megdöbbenének, ímé két férfiú álla melléjök fényes öltözetben:

І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.

És mikor ők megrémülvén a földre hajták orczájokat, azok mondának nékik: Mit keresitek a holtak között az élőt?

А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

Nincs itt, hanem feltámadott: emlékezzetek rá, mint beszélt néktek, még mikor Galileában volt,

Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.

Mondván: Szükség az ember Fiának átadatni a bűnös emberek kezébe, és megfeszíttetni, és harmadnapon feltámadni.

Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.

Megemlékezének azért az ő szavairól.

І згадали вони ті слова Його!

És visszatérvén a sírtól, elmondák mindezeket a tizenegynek, és mind a többieknek.

А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

Valának pedig Mária Magdaléna, és Johanna, és a Jakab *anyja* Mária, és egyéb asszonyok ő velök, a kik ezeket mondák az apostoloknak.

То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.

De az ő szavuk csak üres beszédnek látszék azok előtt; és nem hivének nékik.

Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.

Péter azonban felkelvén elfuta a sírhoz, és behajolván látá, hogy csak a lepedők vannak ott; és elméne, magában csodálkozván e dolgon.

Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...

És ímé azok közül ketten mennek vala ugyanazon a napon egy faluba, mely Jeruzsálemtől hatvan futamatnyira vala, melynek neve vala Emmaus.

І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.

És beszélgetének magok közt mindazokról, a mik történtek.

І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.

És lőn, hogy a mint beszélgetének és egymástól kérdezősködének, maga Jézus hozzájok menvén, velök együtt megy vala az úton.

І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.

De az ő szemeik visszatartóztatának, hogy őt meg ne ismerjék.

Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.

Monda pedig nékik: Micsoda szavak ezek, a melyeket egymással váltotok jártotokban? és *miért* vagytok szomorú ábrázattal?

І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?

Felelvén pedig az egyik, kinek neve Kleofás, monda néki: Csak te vagy-é jövevény Jeruzsálemben, és nem tudod minémű dolgok lettek abban e napokon?

І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?

És monda nékik: Micsoda dolgok? Azok pedig mondának néki: A melyek *esének* a Názáretbeli Jézuson, ki próféta vala, cselekedetben és beszédben hatalmas Isten előtt és az egész nép előtt:

І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.

És mimódon adák őt a főpapok és a mi főembereink halálos ítéletre, és megfeszíték őt.

Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...

Pedig mi azt reméltük, hogy ő az, a ki meg fogja váltani az Izráelt. De mindezek mellett ma van harmadnapja, hogy ezek lettek.

А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...

Hanem valami közülünk való asszonyok is megdöbbentettek minket, kik jó reggel a sírnál valának;

А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:

És mikor nem találták az ő testét, *haza* jöttek, mondván, hogy angyalok jelenését is látták, kik azt mondják, hogy ő él.

вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...

És azok közül némelyek, kik velünk valának, elmenének a sírhoz, és úgy találák, a mint az asszonyok is mondták; őt pedig nem látták.

І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...

És ő monda nékik: Óh balgatagok és rest szívűek mindazoknak elhivésére, a miket a próféták szóltak!

Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!

Avagy nem ezeket kellett-é szenvedni a Krisztusnak, és úgy menni be az ő dicsőségébe?

Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?

És elkezdvén Mózestől és minden prófétáktól fogva, magyarázza vala nékik minden írásokban, a mik ő felőle megirattak.

І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.

Elközelítének pedig a faluhoz, a melybe mennek vala; és ő úgy tőn, mintha tovább menne.

І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

De kényszeríték őt, mondván: Maradj velünk, mert immár beestvéledik, és a nap lehanyatlott! Beméne azért, hogy velök maradjon.

А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.

És lőn, mikor leült velök, a kenyeret vévén, megáldá, és megszegvén, nékik adá.

І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...

És megnyilatkozának az ő szemeik, és megismerék őt; de ő eltünt előlük.

Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...

És mondának egymásnak: Avagy nem gerjedezett-é a mi szívünk mi bennünk, mikor nékünk szóla az úton, és mikor magyarázá nékünk az írásokat?

І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...

És felkelvén azon órában, visszatérének Jeruzsálembe, és egybegyűlve találák a tizenegyet és azokat, a kik velök valának.

І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,

Kik ezt mondják vala: Feltámadott az Úr bizonynyal, és megjelent Simonnak!

які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.

És ezek is elbeszélék, mi történt az úton, és miképen ismerték meg ők a kenyér megszegéséről.

А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.

És mikor ezeket beszélék, megálla maga Jézus ő közöttök, és monda nékik: Békesség néktek!

І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!

Megrémülvén pedig és félvén, azt hivék, hogy valami lelket látnak.

А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.

És monda nékik: Miért háborodtatok meg, és miért támadnak szívetekben okoskodások?

Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?

Lássátok meg az én kezeimet és lábaimat, hogy én magam vagyok: tapogassatok meg engem, és lássatok; mert a léleknek nincs húsa és csontja, a mint látjátok, hogy nékem van!

Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.

És ezeket mondván, megmutatá nékik kezeit és lábait.

І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.

Mikor pedig még nem hívék az öröm miatt, és csodálkozának, monda nékik: Van-é itt valami enni valótok?

І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?

Ők pedig adának néki egy darab sült halat, és valami lépesmézet,

Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.

Melyeket elvőn, és előttök evék.

І, взявши, Він їв перед ними.

És monda nékik: Ezek azok a beszédek, melyeket szóltam néktek, mikor még veletek valék, hogy szükség beteljesedni mindazoknak, a mik megirattak a Mózes törvényében, a prófétáknál és a zsoltárokban én felőlem.

І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.

Akkor megnyilatkoztatá az ő elméjöket, hogy értsék az írásokat.

Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.

És monda nékik: Így van megírva, és így kellett szenvedni a Krisztusnak, és feltámadni a halálból harmadnapon:

І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,

És prédikáltatni az ő nevében a megtérésnek és a bűnök bocsánatának minden pogányok között, Jeruzsálemtől elkezdve.

і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.

Ti vagytok pedig ezeknek bizonyságai.

А ви свідки того.

És ímé én elküldöm ti reátok az én Atyámnak ígéretét; ti pedig maradjatok Jeruzsálem városában, mígnem felruháztattok mennyei erővel.

І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.

Kivivé pedig őket Bethániáig; és felemelvén az ő kezeit, megáldá őket.

І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

És lőn, hogy míg áldá őket, tőlök elszakadván, felviteték a mennybe.

І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.

Ők pedig imádván őt, visszatérének nagy örömmel Jeruzsálembe;

А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

És mindenkor a templomban valának, dícsérvén és áldván az Istent. Ámen.

І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.