Job 30

Und nun lachen über mich Jüngere als ich an Jahren, deren Väter ich verschmähte, den Hunden meiner Herde beizugesellen.

А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

Wozu sollte mir auch die Kraft ihrer Hände nützen? Die Rüstigkeit ist bei ihnen verschwunden.

Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

Durch Mangel und Hunger abgezehrt, nagen sie das dürre Land ab, welches längst öde und verödet ist;

Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

sie pflücken Salzkraut bei den Gesträuchen, und die Wurzel der Ginster ist ihre Speise.

рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

Aus der Mitte der Menschen werden sie vertrieben; man schreit über sie wie über einen Dieb.

Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

In grausigen Klüften müssen sie wohnen, in Erdlöchern und Felsenhöhlen.

так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

Zwischen Gesträuchen kreischen sie, unter Dorngestrüpp sind sie hingestreckt.

ревіли вони між кущами, збирались під терням,

Kinder von Verworfenen, ja, Kinder von Ehrlosen, sind sie hinausgepeitscht aus dem Lande!

сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

Und nun bin ich ihr Spottlied geworden, und ward ihnen zum Gerede.

А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

Sie verabscheuen mich, treten fern von mir weg, und sie verschonen mein Angesicht nicht mit Speichel.

Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

Denn er hat meinen Strick gelöst und mich gebeugt: so lassen sie vor mir den Zügel schießen.

бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

Zu meiner Rechten erhebt sich die Brut; sie stoßen meine Füße hinweg und bahnen wider mich ihre verderblichen Wege.

По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

Sie zerstören meinen Pfad, befördern meinen Untergang, sie, die selbst hilflos sind.

Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

Sie kommen wie durch einen weiten Riß, unter Gekrach wälzen sie sich heran. -

немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

Schrecknisse haben sich gegen mich gekehrt; sie verfolgen wie der Wind meine Würde, und mein Heil ist vorübergezogen wie eine Wolke.

Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

Und nun ergießt sich in mir meine Seele; Tage des Elends haben mich ergriffen.

А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

Die Nacht durchbohrt meine Gebeine und löst sie von mir ab, und die an mir nagenden Schmerzen ruhen nicht.

Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

Durch die Größe ihrer Kraft verändert sich mein Gewand, es umschließt mich wie der Halssaum meines Leibrocks.

З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

Er hat mich in den Kot geworfen, und ich bin dem Staube und der Asche gleich geworden.

Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

Ich schreie zu dir, und du antwortest mir nicht; ich stehe da, und du starrst mich an.

Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

In einen Grausamen verwandelst du dich mir, mit der Stärke deiner Hand befeindest du mich.

Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

Du hebst mich empor auf den Wind, du lässest mich dahinfahren und zerrinnen im Sturmgetöse.

На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

Denn ich weiß es, du willst mich in den Tod zurückführen und in das Versammlungshaus aller Lebendigen.

Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

Doch streckt man beim Sturze nicht die Hand aus, oder erhebt man bei seinem Untergang nicht darob ein Hülfsgeschrei?

Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

Weinte ich denn nicht über den, der harte Tage hatte? war meine Seele nicht um den Dürftigen bekümmert?

Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

Denn ich erwartete Gutes, und es kam Böses; und ich harrte auf Licht, und es kam Finsternis.

Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

Meine Eingeweide wallen und ruhen nicht; Tage des Elends sind mir entgegengetreten.

Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

Trauernd gehe ich einher, ohne Sonne; ich stehe auf in der Versammlung und schreie.

ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

Ich bin ein Bruder geworden den Schakalen, und ein Genosse den Straußen.

Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

Meine Haut ist schwarz geworden und löst sich von mir ab, und mein Gebein ist brennend vor Glut.

моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

Und so ist meine Laute zur Trauerklage geworden, und meine Schalmei zur Stimme der Weinenden.

І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...