Psalms 102

Prière d'un malheureux, lorsqu'il est abattu et qu'il répand sa plainte devant l'Eternel. Eternel, écoute ma prière, Et que mon cri parvienne jusqu'à toi!

Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.

Ne me cache pas ta face au jour de ma détresse! Incline vers moi ton oreille quand je crie! Hâte-toi de m'exaucer!

Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!

Car mes jours s'évanouissent en fumée, Et mes os sont enflammés comme un tison.

Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!

Mon coeur est frappé et se dessèche comme l'herbe; J'oublie même de manger mon pain.

Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...

Mes gémissements sont tels Que mes os s'attachent à ma chair.

Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...

Je ressemble au pélican du désert, Je suis comme le chat-huant des ruines;

Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...

Je n'ai plus de sommeil, et je suis Comme l'oiseau solitaire sur un toit.

Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!

Chaque jour mes ennemis m'outragent, Et c'est par moi que jurent mes adversaires en fureur.

Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...

Je mange la poussière au lieu de pain, Et je mêle des larmes à ma boisson,

Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!

A cause de ta colère et de ta fureur; Car tu m'as soulevé et jeté au loin.

і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,

Mes jours sont comme l'ombre à son déclin, Et je me dessèche comme l'herbe.

через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...

Mais toi, Eternel! tu règnes à perpétuité, Et ta mémoire dure de génération en génération.

Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!

Tu te lèveras, tu auras pitié de Sion; Car le temps d'avoir pitié d'elle, Le temps fixé est à son terme;

А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.

Car tes serviteurs en aiment les pierres, Ils en chérissent la poussière.

Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,

Alors les nations craindront le nom de l'Eternel, Et tous les rois de la terre ta gloire.

бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!

Oui, l'Eternel rebâtira Sion, Il se montrera dans sa gloire.

і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.

Il est attentif à la prière du misérable, Il ne dédaigne pas sa prière.

Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.

Que cela soit écrit pour la génération future, Et que le peuple qui sera créé célèbre l'Eternel!

До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.

Car il regarde du lieu élevé de sa sainteté; Du haut des cieux l'Eternel regarde sur la terre,

Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,

Pour écouter les gémissements des captifs, Pour délivrer ceux qui vont périr,

бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,

Afin qu'ils publient dans Sion le nom de l'Eternel, Et ses louanges dans Jérusalem,

щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,

Quand tous les peuples s'assembleront, Et tous les royaumes, pour servir l'Eternel.

щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,

Il a brisé ma force dans la route, Il a abrégé mes jours.

коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.

Je dis: Mon Dieu, ne m'enlève pas au milieu de mes jours, Toi, dont les années durent éternellement!

Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...

Tu as anciennement fondé la terre, Et les cieux sont l'ouvrage de tes mains.

Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.

Ils périront, mais tu subsisteras; Ils s'useront tous comme un vêtement; Tu les changeras comme un habit, et ils seront changés.

Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,

Mais toi, tu restes le même, Et tes années ne finiront point.

позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...

Les fils de tes serviteurs habiteront leur pays, Et leur postérité s'affermira devant toi.

Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться! Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!