Job 4

Eliphaz de Théman prit la parole et dit:

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Si nous osons ouvrir la bouche, en seras-tu peiné? Mais qui pourrait garder le silence?

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

Voici, tu as souvent enseigné les autres, Tu as fortifié les mains languissantes,

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

Tes paroles ont relevé ceux qui chancelaient, Tu as affermi les genoux qui pliaient.

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

Et maintenant qu'il s'agit de toi, tu faiblis! Maintenant que tu es atteint, tu te troubles!

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

Ta crainte de Dieu n'est-elle pas ton soutien? Ton espérance, n'est-ce pas ton intégrité?

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

Cherche dans ton souvenir: quel est l'innocent qui a péri? Quels sont les justes qui ont été exterminés?

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

Pour moi, je l'ai vu, ceux qui labourent l'iniquité Et qui sèment l'injustice en moissonnent les fruits;

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

Ils périssent par le souffle de Dieu, Ils sont consumés par le vent de sa colère,

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

Le rugissement des lions prend fin, Les dents des lionceaux sont brisées;

Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

Le lion périt faute de proie, Et les petits de la lionne se dispersent.

Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

Une parole est arrivée furtivement jusqu'à moi, Et mon oreille en a recueilli les sons légers.

І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

Au moment où les visions de la nuit agitent la pensée, Quand les hommes sont livrés à un profond sommeil,

у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

Je fus saisi de frayeur et d'épouvante, Et tous mes os tremblèrent.

спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

Un esprit passa près de moi.... Tous mes cheveux se hérissèrent....

і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

Une figure d'un aspect inconnu était devant mes yeux, Et j'entendis une voix qui murmurait doucement:

Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

L'homme serait-il juste devant Dieu? Serait-il pur devant celui qui l'a fait?

Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

Si Dieu n'a pas confiance en ses serviteurs, S'il trouve de la folie chez ses anges,

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

Combien plus chez ceux qui habitent des maisons d'argile, Qui tirent leur origine de la poussière, Et qui peuvent être écrasés comme un vermisseau!

Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

Du matin au soir ils sont brisés, Ils périssent pour toujours, et nul n'y prend garde;

Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

Le fil de leur vie est coupé, Ils meurent, et ils n'ont pas acquis la sagesse.

Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...