Job 3

Sitte avasi Job suunsa ja kirosi päivänsä.

По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

Ja Job vastasi ja sanoi:

І Йов заговорив та й сказав:

Se päivä olkoon kadotettu, jona minä syntynyt olen, ja se yö, jona sanottiin: mies on siinnyt.

Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

Se päivä olkoon pimiä, ja älköön Jumala kysykö ylhäältä sen perään: älköön kirkkaus paistako hänen päällensä.

Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

Pimeys ja kuolon varjo peittäköön hänen, olkoon pilvi hänen päällänsä; ja musta päivän sumu tehkään hänen kauhiaksi.

Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

Sen yön käsittäköön pimeys, ja älkään iloitko vuosikausien päiväin seassa, ja älkään tulko kuukausien lukuun.

Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

Katso, olkoon se yö yksinäinen ja älköön yhtäkään iloa tulko siihen.

Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

Ne jotka päivää kiroovat, he kirotkoot sitä, ne jotka ovat valmiit herättämään Leviatania.

Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

Sen tähdet olkoot pimiät hämärässänsä, odottakoot valkeutta, ja ei tulko, ja älkööt nähkö aamuruskon silmäripsiä,

Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

Ettei se sulkenut minun kohtuni ovea, ja ei kätkenyt onnettomuutta silmäini edestä.

бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

Miksi en minä kuollut äitini kohdussa? Miksi en minä läkähtynyt äitini kohdusta tultuani?

Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

Miksi he ovat ottaneet minun helmaansa? Miksi minä olen nisiä imenyt?

Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

Niin minä nyt makaisin, olisin alallani, lepäisin, ja minulla olis lepo.

Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

Maan kuningasten ja neuvojain kanssa, jotka heillensä rakentavat sitä mikä kylmillä on;

з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

Eli päämiesten kanssa, joilla kultaa on, ja joiden huoneet ovat täynnä hopiaa;

або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

Eli niinkuin keskensyntyneet kätketyt; ja en oliskaan: niinkuin nuoret lapset, jotka ei koskaan valkeutta nähneet.

Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

Siellä täytyy jumalattomain lakata väkivallastansa; siellä ovat ne levossa, jotka paljon vaivaa nähneet ovat;

Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

Siellä on vangeilla rauha muiden kanssa, ja ei kuule vaatian ääntä;

разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

Siellä ovat sekä pienet että suuret, ja palveliat vapaat isännistänsä:

Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

Miksi valkeus on annettu vaivaisille, ja elämä murheellisille sydämille?

І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

Niille, jotka odottavat kuolemaa, ja ei se tule, ja kaivaisivat sitä ennen kuin aarnihautaa?

що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

Niille, jotka kovin iloitsevat ja riemuitsevat, että he saisivat haudan?

тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

Ja sille miehelle, jonka tie kätketty on, ja hänen edestänsä Jumalalta peitetty?

мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

Sillä minun leipäni tykönä minä huokaan, ja minun parkuni vuodatetaan niinkuin vesi,

Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

Sillä jota minä pelkäsin, se tuli minun päälleni, ja mitä minä kartin, tapahtui minulle.

бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

Enkö minä ollut onnellinen? enkö minä ollut rauhassa? eikö minulla ollut hyvä lepo? ja nyt senkaltainen levottomuus tulee.

Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...