Job 4

Ja Eliphas Temanilainen vastasi ja sanoi,

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Jos joku sinun kanssas rupeis puhumaan: mitämaks et sinä sitä kärsi; mutta kuka taitaa vaiti olla?

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

Katso, sinä olet monta neuvonut, ja vahvistanut väsyneitä käsiä.

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

Sinun puhees on ojentanut langenneita, ja vapisevaisia polvia vahvistanut.

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

Mutta että se nyt tulee sinun päälles, niin sinä väsyit, ja että se lankesi sinun päälles, niin sinä peljästyit.

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

Tämäkö on sinun (Jumalan) pelkos, sinun uskallukses, sinun toivos ja sinun vakuutes?

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

Muistele nyt, kussa joku viatoin on hukkunut? eli kussa hurskaat ovat joskus hävinneet?

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

Niinkuin minä kyllä nähnyt olen, ne jotka kyntävät vääryyden, ja onnettomuuden kylvävät, sitä he myös niittävät.

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

He ovat Jumalan puhalluksen kautta kadonneet, ja hänen vihansa hengeltä hukatut.

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

Jalopeuran kiljumus, ja julma jalopeuran ääni, ja nuorten jalopeurain hampaat ovat lovistetut.

Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

Vanha jalopeura hukkuu, ettei hänellä ole saalista; ja jalopeuran pojat hajoitetaan.

Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

Ja minun tyköni on tullut salainen sana; ja minun korvani on saanut vähäisen siitä.

І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

Kuin minä ajattelin yönäkyjä, kuin uni lankee ihmisten päälle,

у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

Niin pelko ja vavistus tuli minun päälleni, ja kaikki minun luuni peljätettiin;

спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

Ja henki meni minun sivuitseni; kaikki minun karvani nousivat ruumiissani.

і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

Silloin seisoi kuva minun silmäini edessä, jonka kasvoja en minä tuntenut; ja minä kuulin hiljaisen hyminän äänen:

Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

Kuinka on ihminen hurskaampi kuin JumaIa? eli joku mies puhtaampi kuin se, joka hänen tehnyt on?

Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

Katso, palveliainsa seassa ei löydä hän uskollisuutta ja enkeleissänsä löytää hän tyhmyyden:

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

Kuinka enemmin niissä jotka asuvat savihuoneissa, niissä jotka ovat perustetut maan päälle, jotka toukkain tavalla murentuvat?

Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

Se pysyy aamusta ehtoosen asti, niin he muserretaan; ja ennenkuin he sen havaitsevat, he ijankaikkisesti hukkuvat.

Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

Eikö heidän jälkeenjääneensä pois oteta? he kuolevat, vaan ei viisaudessa.

Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...