Psalms 102

(Bøn af en elendig, når hans Kraft svigter, og han udøser sin Klage for HERREN.) HERRE, lyt til min bøn, lad mit råb komme til dig,
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.
skjul dog ikke dit Åsyn for mig; den Dag jeg stedes i Nød, bøj da dit Øre til mig; når jeg kalder, så skynd dig og svar mig!
Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!
Thi mine Dage svinder som Røg, mine Ledemod brænder som Ild;
Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!
mit Hjerte er svedet og - visnet som Græs, thi jeg glemmer at spise mit Brød.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...
Under min Stønnen klæber mine Ben til Huden;
Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...
jeg ligner Ørkenens Pelikan, er blevet som Uglen på øde Steder;
Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...
om Natten ligger jeg vågen og jamrer så ensom som Fugl på Taget;
Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!
mine Fjender håner mig hele Dagen; de der spotter mig, sværger ved mig.
Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...
Thi Støv er mit daglige Brød, jeg blander min Drik med Tårer
Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!
over din Harme og Vrede, fordi du tog mig og slængte mig bort;
і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,
mine Dage hælder som Skyggen, som Græsset visner jeg hen.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...
Men du troner evindelig, HERRE, du ihukommes fra Slægt til Slægt;
Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!
du vil rejse dig og forbarme dig over Zion, når Nådens Tid, når Timen er inde;
А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.
thi dine Tjenere elsker dets Sten og ynkes over dets Grushobe.
Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,
Og HERRENs Navn skal Folkene frygte, din Herlighed alle Jordens Konger;
бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!
thi HERREN opbygger Zion, han lader sig se i sin Herlighed;
і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.
han vender sig til de hjælpeløses Bøn, lader ej deres Bøn uænset.
Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.
For Efterslægten skal det optegnes, af Folk, der skal fødes, skal prise HERREN;
До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.
thi han ser ned fra sin hellige Højsal, HERREN skuer ned fra Himmel til Jord
Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,
for at høre de fangnes Stønnen og give de dødsdømte Frihed,
бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,
at HERRENs Navn kan forkyndes i Zion, hans - Pris i Jerusalem,
щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,
når Folkeslag og Riger til Hobe samles for at tjene HERREN.
щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,
Han lammed min Kraft på Vejen, forkorted mit Liv.
коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.
Jeg siger: Min Gud, tag mig ikke bort i Dagenes Hælvt! Dine År er fra Slægt til Slægt.
Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...
Du grundfæsted fordum Jorden, Himlene er dine Hænders Værk;
Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.
de falder, men du består, alle slides de op som en Klædning;
Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,
som Klæder skifter du dem; de skiftes, men du er den samme, og dine År får aldrig Ende!
позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...
Dine Tjeneres Børn fæster Bo, deres Sæd skal bestå for dit Åsyn.
Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться! Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!