Proverbs 1

1:1

Ordsprog af Salomo, Davids Søn, Israels Konge.

Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого,

1:2

Af dem skal man lære Visdom forstandig Tale,

щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова,

1:3

tage mod Tugt, som gør klog, mod Retfærdighed, Ret og Retsind;

щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти,

1:4

de skal give tankeløse Klogskab, ungdommen Kundskab og Kløgt;

щоб мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність.

1:5

den vise høre og øge sin Viden, den forstandige vinde sig Levekunst;

Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок,

1:6

de skal lære at tyde Ordsprog og Billeder, de vises Ord og Gåder.

щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки.

1:7

HERRENs Frygt er Kundskabs begyndelse, Dårer ringeagter Visdom og Tugt.

Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.

1:8

Hør, min Søn, på din Faders Tugt, opgiv ikke din Moders Belæring.

Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї,

1:9

thi begge er en yndig Krans til dit Hoved og Kæder til din Hals.

вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою.

1:10

Min Søn, sig nej, når Syndere lokker!

Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти!

1:11

Siger de: "Kom med, lad os lure på den fromme, lægge Baghold for sagesløs, skyldfri Mand!

Якщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного,

1:12

Som Dødsriget sluger vi dem levende, med Hud og Hår, som for de i Graven.

живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу!

1:13

Vi vinder os Gods og Guld, vi fylder vore Huse med Rov.

Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати.

1:14

Gør fælles Sag med os; vi har alle fælles Pung!"

Жеребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас,

1:15

- min Søn, gå da ikke med dem, hold din Fod fra deres Sti;

сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки,

1:16

thi deres Fødder løber efter ondt, de haster for at udgyde Blod.

бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

1:17

Thi det er unyttigt at udspænde Garnet for alle Fugles Øjne;

Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого:

1:18

de lurer på eget Blod, lægger Baghold for eget Liv.

то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!

1:19

Så går det enhver, der attrår Rov, det tager sin Herres Liv.

Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!

1:20

Visdommen råber på Gaden, på Torvene løfter den Røsten;

Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,

1:21

oppe på Murene kalder den, tager til Orde i Byen ved Portindgangene:

на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:

1:22

Hvor længe vil I tankeløse elske Tankeløshed, Spotterne finde deres Glæde i Spot og Dårerne hade kundskab?

Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?

1:23

Vend eder til min Revselse! Se, jeg lader min Ånd udvælde for eder, jeg kundgør eder mine Ord:

Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!

1:24

Fordi jeg råbte og I stod imod, jeg vinked og ingen ænsed det,

Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!

1:25

men I lod hånt om alt mit Råd og tog ikke min Revselse til jer,

І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!

1:26

derfor ler jeg ved eders Ulykke, spotter, når det, I frygter, kommer,

Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.

1:27

når det, I frygter, kommer som Uvejr, når eders Ulykke kommer som Storm, når Trængsel og Nød kommer over jer.

Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,

1:28

Da svarer jeg ej, når de kalder, de søger mig uden at finde,

тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене,

1:29

fordi de hadede Kundskab og ikke valgte HERRENs Frygt;

за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього,

1:30

mit Råd tog de ikke til sig, men lod hånt om al min Revselse.

не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами!

1:31

Frugt af deres Færd skal de nyde og mættes med egne Råd;

І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються,

1:32

thi tankeløses Egensind bliver deres Død, Tåbers Sorgløshed bliver deres Undergang;

бо відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить!

1:33

men den, der adlyder mig, bor trygt, sikret mod Ulykkens Rædsel.

А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!