Luke 20

Og det skete på en af de Dage, medens han lærte folket i Helligdommen og forkyndte Evangeliet, da trådte Ypperstepræsterne og de skriftkloge tillige med de Ældste hen til ham.

І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

Og de talte til ham og sagde: "Sig os, af hvad Magt gør du disse Ting, eller hvem er det, som har givet dig denne Magt?"

та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?

Men han svarede og sagde til dem: "Også jeg vil spørge eder om en Ting, siger mig det:

І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:

Johannes's Dåb, var den fra Himmelen eller fra Mennesker?"

Іванове хрищення з неба було, чи від людей?

Men de overvejede med hverandre og sagde: "Sige vi: Fra Himmelen, da vil han sige: Hvorfor troede I ham ikke?

Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

Men sige vi: Fra Mennesker, da vil hele Folket stene os; thi det er overbevist om, at Johannes var en Profet."

А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.

Og de svarede, at de vidste ikke hvorfra.

І вони відповіли, що не знають, ізвідки...

Og Jesus sagde til dem: "Så siger ikke heller jeg eder, af hvad Magt jeg gør disse Ting."

А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

Men han begyndte at sige denne Lignelse til Folket: "En Mand plantede en Vingård og lejede den ud til Vingårdsmænd og drog udenlands for lange Tider.

І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

Og da Tiden kom, sendte han en Tjener til Vingårdsmændene, for at de skulde give ham af Vingårdens Frugt; men Vingårdsmændene sloge ham og sendte ham tomhændet bort.

А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

Og han sendte fremdeles en anden Tjener; men de sloge også ham og forhånede ham og sendte ham tomhændet bort.

І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.

Og han sendte fremdeles en tredje; men også ham sårede de og kastede ham ud.

І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

Men Vingårdens Herre sagde: Hvad skal jeg gøre? Jeg vil sende min Søn, den elskede; de ville dog vel undse sig, for ham.

Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...

Men da Vingårdsmændene så ham, rådsloge de indbyrdes og sagde: Det er Arvingen; lader os slå ham ihjel, for at Arven kan blive vor.

Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

Og de kastede ham ud af Vingården og sloge ham ihjel. Hvad vil nu Vingårdens Herre gøre ved dem?

І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?

Han vil komme og ødelægge disse Vingårdsmænd og give Vingården til andre." Men da de hørte det, sagde de: "Det ske aldrig!"

Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

Men han så på dem og sagde: "Hvad er da dette, som er skrevet: Den Sten, som Bygningsmændene forkastede, den er bleven til en Hovedhjørnesten?

А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

Hver, som falder på denne Sten, skal slå sig sønder; men hvem den falder på, ham skal den knuse."

Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

Og Ypperstepræsterne og de skriftkloge søgte at lægge Hånd på ham i den samme Time, men de frygtede for Folket; thi de forstode, at han sagde denne Lignelse imod dem.

А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

Og de toge Vare på ham og udsendte Lurere, der anstillede sig, som om de vare retfærdige, for at fange ham i Ord, så de kunde overgive ham til Øvrigheden og Landshøvdingens Magt.

І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

Og de spurgte ham og sagde: "Mester! vi vide, at du taler og lærer Rettelig og ikke ser på Personer, men lærer Guds Vej i Sandhed.

І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

Er det os tilladt at give Kejseren Skat eller ej?"

Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Men da han mærkede deres Træskhed, sagde han til dem: "Hvorfor friste I mig?

Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

Viser mig en Denar"; hvis Billede og Overskrift bærer den?" Men de svarede og sagde: "Kejserens."

Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

Men han sagde til dem: "Så giver da Kejseren, hvad Kejserens er, og Gud, hvad Guds er."

А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

Og de kunde ikke fange ham i Ord i Folkets Påhør, og de forundrede sig over hans Svar og tav.

І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

Men nogle af Saddukæerne, som nægte, at der er Opstandelse, kom til ham og spurgte ham og sagde:

І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

"Mester! Moses har foreskrevet os: Dersom en har en Broder, som er gift, og denne dør barnløs, da skal hans Broder tage Hustruen og oprejse sin Broder Afkom.

та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

Nu var der syv Brødre; og den første tog en Hustru og døde barnløs.

Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.

Ligeså den anden.

І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

Og den tredje tog hende, og således også alle syv; de døde uden at efterlade Børn.

І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

Men til sidst døde også Hustruen.

А по всіх умерла й жінка.

Hvem af dem får hende så til Hustru i Opstandelsen? thi de have alle syv haft hende til Hustru."

А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

Og Jesus sagde til dem: "Denne Verdens Børn tage til Ægte og bortgiftes;

Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.

men de, som agtes værdige til at få Del i hin Verden og i Opstandelsen fra de døde, tage hverken til Ægte eller bortgiftes.

А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

Thi de kunne ikke mere dø; thi de ere Engle lige og ere Guds Børn, idet de ere Opstandelsens Børn.

ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

Men at de døde oprejses, har også Moses givet til Kende i Stedet om Tornebusken, når han kalder Herren: Abrahams Gud og Isaks Gud og Jakobs Gud.

А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.

Men han er ikke dødes, men levendes Gud; thi for ham leve de alle."

Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

Men nogle af de skriftkloge svarede og sagde: "Mester! du talte vel."

Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!

Og de turde ikke mere spørge ham om noget.

І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

Men han sagde til dem: "Hvorledes siger man, at Kristus er Davids Søn?

І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?

David selv siger jo i Salmernes Bog: Herren sagde til min Herre: Sæt dig ved min højre Hånd,

Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,

indtil jeg får lagt dine Fjender som en Skammel for dine Fødder.

поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

Altså kalder David ham en Herre, hvorledes er han da hans Søn?"

Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

Men i hele Folkets Påhør sagde han til Disciplene:

І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:

"Vogter eder for de skriftkloge. som gerne ville gå i lange Klæder og holde af at lade sig hilse på Torvene og at have de fornemste Pladser i Synagogerne og at sidde øverst til Bords ved Måltiderne,

Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,

de, som opæde Enkers Huse og på Skrømt bede længe; disse skulle få des hårdere Dom."

що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!