Luke 24

První pak den po sobotě, velmi ráno vyšedše, přišly k hrobu, nesouce vonné věci, kteréž byly připravily, a některé jiné byly spolu s nimi.

А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,

I nalezly kámen odvalený od hrobu.

та й застали, що камінь від гробу відвалений був.

A všedše tam, nenalezly těla Pána Ježíše.

А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

I stalo se, když ony se toho užasly, aj, muži dva postavili se podle nich, v rouše stkvoucím.

І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.

Když se pak ony bály, a sklonily tváři své k zemi, řekli k nim: Co hledáte živého s mrtvými?

А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

Neníť ho tuto, ale vstalť jest. Rozpomeňte se, kterak mluvil vám, když ještě v Galilei byl,

Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.

Řka: Že Syn člověka musí vydán býti v ruce hříšných lidí, a ukřižován býti, a třetí den z mrtvých vstáti.

Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.

I rozpomenuly se na slova jeho.

І згадали вони ті слова Його!

A navrátivše se od hrobu, zvěstovaly to všecko těm jedenácti učedlníkům i jiným všechněm.

А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

Byly pak ženy ty: Maria Magdaléna a Johanna a Maria matka Jakubova, a jiné některé s nimi, kteréž vypravovaly to apoštolům.

То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.

Ale oni měli za bláznovství slova jejich, a nevěřili jim.

Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.

Tedy Petr vstav, běžel k hrobu, a pohleděv do něho, uzřel prostěradla, ana sama leží. I odšel, divě se sám v sobě, co se to stalo.

Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...

A aj, dva z nich šli toho dne do městečka, kteréž bylo vzdálí od Jeruzaléma honů šedesáte, jemuž jméno Emaus.

І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.

A rozmlouvali vespolek o těch všech věcech, kteréž se byly staly.

І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.

I stalo se, když rozmlouvali a sebe se otazovali, že i Ježíš, přiblíživ se k nim, šel s nimi.

І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.

Ale oči jejich držány byly, aby ho nepoznali.

Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.

I řekl k nim: Které jsou to věci, o nichž rozjímáte vespolek, jdouce, a proč jste smutní?

І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?

A odpověděv jeden, kterémuž jméno Kleofáš, řekl jemu: Ty sám jeden jsi z příchozích do Jeruzaléma, ještos nezvěděl, co se stalo v něm těchto dnů?

І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?

Kterýmžto on řekl: I co? Oni pak řekli jemu: O Ježíšovi Nazaretském, kterýž byl muž prorok, mocný v slovu i v skutku, před Bohem i přede vším lidem,

І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.

A kterak jej vydali přední kněží a knížata naše na odsouzení k smrti, i ukřižovali jej.

Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...

My pak jsme se nadáli, že by on měl vykoupiti lid Izraelský. Ale nyní tomu všemu třetí den jest dnes, jakž se to stalo.

А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...

Ale i ženy některé z našich zděsily nás, kteréž ráno byly u hrobu,

А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:

A nenalezše těla jeho, přišly, pravíce, že jsou také vidění andělské viděly, kteřížto praví, že by živ byl.

вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...

I chodili někteří z našich k hrobu, a nalezli tak, jakž pravily ženy, ale jeho neviděli.

І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...

Tedy on řekl k nim: Ó blázni a zpozdilí srdcem k věření všemu tomu, což mluvili Proroci.

Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!

Zdaliž nemusil těch věcí trpěti Kristus a tak vjíti v slávu svou?

Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?

A počav od Mojžíše a všech Proroků, vykládal jim všecka ta písma, kteráž o něm byla.

І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.

A vtom přiblížili se k městečku, do kteréhož šli, a on potrh se, jako by chtěl dále jíti.

І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

Ale oni přinutili ho, řkouce: Zůstaň s námi, nebo se již připozdívá, a den se nachýlil. I všel, aby s nimi zůstal.

А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.

I stalo se, když seděl s nimi za stolem, vzav chléb, dobrořečil, a lámaje, podával jim.

І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...

I otevříny jsou oči jejich, a poznali ho. On pak zmizel od očí jejich.

Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...

I řekli vespolek: Zdaliž srdce naše v nás nehořelo, když mluvil nám na cestě a otvíral nám písma?

І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...

A vstavše v tu hodinu, vrátili se do Jeruzaléma, a nalezli shromážděných jedenácte, a ty, kteříž s nimi byli,

І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,

Ani praví: Že vstal Pán právě, a ukázal se Šimonovi.

які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.

I vypravovali oni také to, co se stalo na cestě, a kterak ho poznali v lámání chleba.

А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.

A když oni o tom rozmlouvali, postavil se Ježíš uprostřed nich, a řekl jim: Pokoj vám.

І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!

Oni pak zhrozivše se a přestrašeni byvše, domnívali se, že by ducha viděli.

А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.

I dí jim: Co se strašíte a myšlení vstupují na srdce vaše?

Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?

Vizte ruce mé i nohy mé, žeť v pravdě já jsem. Dotýkejte se a vizte; neboť duch těla a kostí nemá, jako mne vidíte míti.

Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.

A pověděv to, ukázal jim ruce i nohy.

І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.

Když pak oni ještě nevěřili pro radost, ale divili se, řekl jim: Máte-li tu něco, ješto by se pojedlo?

І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?

A oni podali jemu kusu ryby pečené a plástu strdi.

Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.

A vzav to, pojedl před nimi,

І, взявши, Він їв перед ними.

A řekl jim: Tatoť jsou slova, kteráž jsem mluvil vám, ještě byv s vámi: Že se musí naplniti všecko, což psáno jest v Zákoně Mojžíšově a v Prorocích i v Žalmích o mně.

І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.

Tedy otevřel jim mysl, aby rozuměli Písmům.

Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.

A řekl jim: Že tak psáno jest a tak musil Kristus trpěti, a třetího dne z mrtvých vstáti,

І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,

A aby bylo kázáno ve jménu jeho pokání a odpuštění hříchů mezi všemi národy, počna od Jeruzaléma.

і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.

Vy jste pak svědkové toho.

А ви свідки того.

A aj, já pošli zaslíbení Otce svého na vás. Vy pak čekejte v městě Jeruzalémě, dokudž nebudete oblečeni mocí s výsosti.

І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.

I vyvedl je ven až do Betany, a pozdvih rukou svých, dal jim požehnání.

І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

I stalo se, když jim žehnal, bral se od nich, a nesen jest do nebe.

І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.

A oni poklonivše se jemu, navrátili se do Jeruzaléma s radostí velikou.

А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

A byli vždycky v chrámě, chválíce a dobrořečíce Boha. Amen.

І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.