Proverbs 31

كَلاَمُ لَمُوئِيلَ مَلِكِ مَسَّا، عَلَّمَتْهُ إِيَّاهُ أُمُّهُ:

Слова Лемуїла, царя Масси, що ними навчала його його мати:

مَاذَا يَا ابْنِي؟ ثُمَّ مَاذَا يَا ابْنَ رَحِمِي؟ ثُمَّ مَاذَا يَا ابْنَ نُذُورِي؟

Що, сину мій, і що, сину утроби моєї, і що, сину обітниць моїх?

لاَ تُعْطِ حَيْلَكَ لِلنِّسَاءِ، وَلاَ طُرُقَكَ لِمُهْلِكَاتِ الْمُلُوكِ.

Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнувальниць царів!

لَيْسَ لِلْمُلُوكِ يَا لَمُوئِيلُ، لَيْسَ لِلْمُلُوكِ أَنْ يَشْرَبُوا خَمْرًا، وَلاَ لِلْعُظَمَاءِ الْمُسْكِرُ.

Не царям, Лемуїле, вино, не царям, і напій той п'янкий не князям,

لِئَلاَّ يَشْرَبُوا وَيَنْسَوْا الْمَفْرُوضَ، وَيُغَيِّرُوا حُجَّةَ كُلِّ بَنِي الْمَذَلَّةِ.

щоб не впився він та не забув про Закона, і щоб не змінив для всіх гноблених права!

أَعْطُوا مُسْكِرًا لِهَالِكٍ، وَخَمْرًا لِمُرِّي النَّفْسِ.

Дайте напою п'янкого тому, хто гине, а вина гіркодухим:

يَشْرَبُ وَيَنْسَى فَقْرَهُ، وَلاَ يَذْكُرُ تَعَبَهُ بَعْدُ.

він вип'є й забуде за бідність свою, і муки своєї вже не пам'ятатиме!

اِفْتَحْ فَمَكَ لأَجْلِ الأَخْرَسِ فِي دَعْوَى كُلِّ يَتِيمٍ.

Відкривай свої уста немові, для суда всім нещасним.

اِفْتَحْ فَمَكَ. اقْضِ بِالْعَدْلِ وَحَامِ عَنِ الْفَقِيرِ وَالْمِسْكِينِ.

Відкривай свої уста, й суди справедливо, і правосуддя зроби для убогого та для нужденного.

اِمْرَأَةٌ فَاضِلَةٌ مَنْ يَجِدُهَا؟ لأَنَّ ثَمَنَهَا يَفُوقُ اللآلِئَ.

Хто жінку чеснотну знайде? а ціна її більша від перел:

بِهَا يَثِقُ قَلْبُ زَوْجِهَا فَلاَ يَحْتَاجُ إِلَى غَنِيمَةٍ.

довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку!

تَصْنَعُ لَهُ خَيْرًا لاَ شَرًّا كُلَّ أَيَّامِ حَيَاتِهَا.

Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя.

تَطْلُبُ صُوفًا وَكَتَّانًا وَتَشْتَغِلُ بِيَدَيْنِ رَاضِيَتَيْنِ.

Шукає вона вовни й льону, і робить охоче своїми руками.

هِيَ كَسُفُنِ التَّاجِرِ. تَجْلِبُ طَعَامَهَا مِنْ بَعِيدٍ.

Вона, немов кораблі ті купецькі, здалека спроваджує хліб свій.

وَتَقُومُ إِذِ اللَّيْلُ بَعْدُ وَتُعْطِي أَكْلاً لأَهْلِ بَيْتِهَا وَفَرِيضَةً لِفَتَيَاتِهَا.

І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а порядок служницям своїм.

تَتَأَمَّلُ حَقْلاً فَتَأْخُذُهُ، وَبِثَمَرِ يَدَيْهَا تَغْرِسُ كَرْمًا.

Про поле вона намишляла, і його набула, із плоду долоней своїх засадила вона виноградника.

تُنَطِّقُ حَقَوَيْهَا بِالْقُوَّةِ وَتُشَدِّدُ ذِرَاعَيْهَا.

Вона підперізує силою стегна свої та зміцняє рамена свої.

تَشْعُرُ أَنَّ تِجَارَتَهَا جَيِّدَةٌ. سِرَاجُهَا لاَ يَنْطَفِئُ فِي اللَّيْلِ.

Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не погасне вночі.

تَمُدُّ يَدَيْهَا إِلَى الْمِغْزَلِ، وَتُمْسِكُ كَفَّاهَا بِالْفَلْكَةِ.

Вона руки свої простягає до прядки, а долоні її веретено тримають.

تَبْسُطُ كَفَّيْهَا لِلْفَقِيرِ، وَتَمُدُّ يَدَيْهَا إِلَى الْمِسْكِينِ.

Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.

لاَ تَخْشَى عَلَى بَيْتِهَا مِنَ الثَّلْجِ، لأَنَّ كُلَّ أَهْلِ بَيْتِهَا لاَبِسُونَ حُلَلاً.

Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одягнений ввесь її дім.

تَعْمَلُ لِنَفْسِهَا مُوَشَّيَاتٍ. لِبْسُهَا بُوصٌ وَأُرْجُوانٌ.

Килими поробила собі, віссон та кармазин убрання її.

زَوْجُهَا مَعْرُوفٌ فِي الأَبْوَابِ حِينَ يَجْلِسُ بَيْنَ مَشَايخِ الأَرْضِ.

Чоловік її знаний при брамах, як сидить він із старшими краю.

تَصْنَعُ قُمْصَانًا وَتَبِيعُهَا، وَتَعْرِضُ مَنَاطِقَ عَلَى الْكَنْعَانِيِّ.

Тонку туніку робить вона й продає, і купцеві дає пояси.

اَلْعِزُّ وَالْبَهَاءُ لِبَاسُهَا، وَتَضْحَكُ عَلَى الزَّمَنِ الآتِي.

Сила та пишність одежа її, і сміється вона до прийдещнього дня.

تَفْتَحُ فَمَهَا بِالْحِكْمَةِ، وَفِي لِسَانِهَا سُنَّةُ الْمَعْرُوفِ.

Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці.

تُرَاقِبُ طُرُقَ أَهْلِ بَيْتِهَا، وَلاَ تَأْكُلُ خُبْزَ الْكَسَلِ.

Доглядає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть.

يَقُومُ أَوْلاَدُهَا وَيُطَوِّبُونَهَا. زَوْجُهَا أَيْضًا فَيَمْدَحُهَا:

Устають її діти, і хвалять її, чоловік її й він похваляє її:

«بَنَاتٌ كَثِيرَاتٌ عَمِلْنَ فَضْلاً، أَمَّا أَنْتِ فَفُقْتِ عَلَيْهِنَّ جَمِيعًا».

Багато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевищила!

اَلْحُسْنُ غِشٌّ وَالْجَمَالُ بَاطِلٌ، أَمَّا الْمَرْأَةُ الْمُتَّقِيَةُ الرَّبَّ فَهِيَ تُمْدَحُ.

Краса то омана, а врода марнота, жінка ж богобоязна вона буде хвалена!

أَعْطُوهَا مِنْ ثَمَرِ يَدَيْهَا، وَلْتَمْدَحْهَا أَعْمَالُهَا فِي الأَبْوَابِ. ِ

Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчинки її вихваляють при брамах!