Luke 20

І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?

І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:

Іванове хрищення з неба було, чи від людей?

Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.

І вони відповіли, що не знають, ізвідки...

А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.

І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...

Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?

Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.

І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

А по всіх умерла й жінка.

А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.

А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.

Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!

І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?

Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,

поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:

Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,

що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!