Psalms 44

Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом навчальний.

Εις τον πρωτον μουσικον, δια τους υιους Κορε Μασχιλ. Θεε, με τα ωτα ημων ηκουσαμεν, οι πατερες ημων διηγηθησαν προς ημας το εργον, το οποιον επραξας εν ταις ημεραις αυτων, εν ημεραις αρχαιαις.

Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки нам оповідали: велике Ти діло вчинив за їхніх днів, за днів стародавніх:

Συ δια της χειρος σου εξεδιωξας εθνη και εφυτευσας αυτους κατεθλιψας λαους και απεδιωξας αυτους.

Ти вигнав поганів Своєю рукою, а їх осадив, понищив народи, а їх Ти поширив!

Διοτι δεν εκληρονομησαν την γην δια της ρομφαιας αυτων, και ο βραχιων αυτων δεν εσωσεν αυτους αλλ η δεξια σου και ο βραχιων σου και το φως του προσωπου σου διοτι ευηρεστηθης εις αυτους.

Не мечем бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав!

Συ εισαι ο βασιλευς μου, Θεε, ο διοριζων τας σωτηριας του Ιακωβ.

Ти Сам Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова:

Δια σου θελομεν καταβαλει τους εχθρους ημων δια του ονοματος σου θελομεν καταπατησει τους επανισταμενους εφ ημας

Тобою поб'ємо своїх ворогів, ім'ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас,

Διοτι δεν θελω ελπισει επι το τοξον ουδε η ρομφαια μου θελει με σωσει.

бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені,

Διοτι συ εσωσας ημας εκ των εχθρων ημων και κατησχυνας τους μισουντας ημας

але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників засоромиш!

εις τον Θεον θελομεν καυχασθαι ολην την ημεραν, και το ονομα σου εις τον αιωνα θελομεν υμνει. Διαψαλμα.

Ми хвалимось Богом щодня, і повіки ім'я Твоє славимо, Села,

Ομως απεβαλες και κατησχυνας ημας, και δεν εξερχεσαι πλεον μετα των στρατευματων ημων.

та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами:

Εκαμες ημας να στρεψωμεν εις τα οπισω εμπροσθεν του εχθρου και οι μισουντες ημας διαρπαζουσι τα ημετερα εις εαυτους.

Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток...

Παρεδωκας ημας ως προβατα εις βρωσιν και εις τα εθνη διεσκορπισας ημας.

Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів,

Επωλησας τον λαον σου ανευ τιμης, και δεν ηυξησας τον πλουτον σου εκ της πωλησεως αυτων.

Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив!

Κατεστησας ημας ονειδος εις τους γειτονας ημων, καταγελων και χλευασμον εις τους περιξ ημων.

Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць,

Κατεστησας ημας παροιμιαν μεταξυ των εθνων, κινησιν κεφαλης μεταξυ των λαων.

Ти нас учинив за прислів'я поганам, і головою хитають народи на нас...

Ολην την ημεραν η εντροπη μου ειναι ενωπιον μου, και η αισχυνη του προσωπου μου με εκαλυψε

Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє,

δια την φωνην του ονειδιζοντος και υβριζοντος δια τον εχθρον και εκδικητην.

через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника...

Παντα ταυτα ηλθον εφ ημας, ομως δεν σε ελησμονησαμεν και δεν ηθετησαμεν την διαθηκην σου

Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили,

Ουδε εστραφη εις τα οπισω η καρδια ημων, ουδε εξεκλιναν τα βηματα ημων απο της οδου σου.

не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!

Αν και συνετριψας ημας εν τω τοπω των δρακοντων και περιεκαλυψας ημας δια της σκιας του θανατου.

Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню,

Εαν ελησμονουμεν το ονομα του Θεου ημων και εξετεινομεν τας χειρας ημων εις Θεον αλλοτριον,

чи й тоді ми забули ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?

ο Θεος δεν ηθελεν εξετασει τουτο; διοτι αυτος εξευρει τα κρυφια της καρδιας.

Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця,

Οτι ενεκα σου θανατουμεθα ολην την ημεραν ελογισθημεν ως προβατα σφαγης.

що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних...

Εξεγερθητι, δια τι καθευδεις, Κυριε; εξεγερθητι, μη αποβαλης ημας διαπαντος.

Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди!

Δια τι κρυπτεις το προσωπον σου; λησμονεις την ταλαιπωριαν ημων και την καταδυναστευσιν ημων;

Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту?

Διοτι εταπεινωθη εως χωματος η ψυχη ημων εκολληθη εις την γην η κοιλια ημων.

Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі... Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою!

Αναστηθι εις βοηθειαν ημων και λυτρωσον ημας ενεκεν του ελεους σου.