Job 28

Отож, має срібло своє джерело, і є місце для золота, де його чистять,

Βεβαιως ειναι τοπος του αργυριου οθεν εξαγεται, και τοπος του χρυσιου οπου καθαριζεται

залізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється.

ο σιδηρος λαμβανεται εκ της γης και ο χαλκος χυνεται εκ της πετρας.

Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні:

Βαλλει μεν ο ανθρωπος ορια εις το σκοτος και ανιχνευει τα παντα μεχρι τελειοτητος τους λιθους του σκοτους και της σκιας του θανατου.

ламає в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддалені від чоловіка.

Χειμαρρος εξορμα εκ του τοπου οπου κατοικει υδατα αδοκιμαστα υπο του ποδος ταυτα ολιγοστευουσι και αναχωρουσιν απο των ανθρωπων.

Земля хліб із неї походить, а під нею порито, немов би огнем,

Περι δε της γης, εξ αυτης εξερχεται ο αρτος και υποκατωθεν αυτης ανασκαπτεται ως υπο πυρος

місце сапфіру каміння її, й порох золота в ній.

οι λιθοι αυτης ειναι τοπος σαπφειρων και εν αυτη χωμα χρυσιου.

Стежка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило,

Την οδον εκεινην δεν γνωριζει πτηνον και οφθαλμος γυπος δεν ειδεν αυτην

не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев.

τα θηρια δεν επατησαν αυτην, ο αγριος λεων δεν επερασε δι αυτης.

Чоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає,

Εκτεινει την χειρα αυτου επι τον σκληρον βραχον ανατρεπει τα ορη απο της ριζης.

пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його!

Εγκοπτει ποταμους μεταξυ των βραχων και ο οφθαλμος αυτου ανακαλυπτει παν πολυτιμον.

Він загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло.

Δεσμευει των ποταμων την πλημμυραν και το κεκρυμμενον εκφερει εις φως.

Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму?

Αλλ η σοφια ποθεν θελει ευρεθη; και που ειναι ο τοπος της συνεσεως;

Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться.

Ο ανθρωπος δεν γνωριζει την τιμην αυτης και δεν ευρισκεται εν τη γη των ζωντων.

Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною!

Η αβυσσος λεγει, δεν ειναι εν εμοι και η θαλασσα λεγει, δεν ειναι μετ εμου.

Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї.

Δεν δυναται να δοθη χρυσιον αντ αυτης και αργυριον δεν δυναται να ζυγισθη εις ανταλλαγμα αυτης.

Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру.

Δεν δυναται να εκτιμηθη με το χρυσιον του Οφειρ, με τον πολυτιμον ονυχα και σαπφειρον.

Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота.

Το χρυσιον και ο κρυσταλλος δεν δυναται να εξισωθωσι με αυτην και ανταλλαγμα αυτης να γεινη με σκευη καθαρωτατου χρυσιου.

Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли!

Δεν θελει μνημονευθη κοραλλιον, η μαργαριται διοτι η τιμη της σοφιας ειναι υπερτερα των πολυτιμων λιθων.

Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї.

Το τοπαζιον της Αιθιοπιας δεν θελει εξισωθη με αυτην δεν θελει εκτιμηθη με καθαρον χρυσιον.

А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму?

Ποθεν λοιπον ερχεται η σοφια; και που ειναι ο τοπος της συνεσεως;

Бо вона від очей усього живого захована, і від птаства небесного скрита вона.

Ειναι βεβαιως κεκρυμμενη απο των οφθαλμων παντων των ζωντων, και εσκεπασμενη απο των πτηνων του ουρανου.

Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!

Η απωλεια και ο θανατος λεγουσι, Δια των ωτων ημων ηκουσαμεν την φημην αυτης.

Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!

Ο Θεος εννοει την οδον αυτης, και αυτος γνωριζει τον τοπον αυτης.

Бо Він аж на кінці землі придивляється, бачить під небом усім.

Επειδη αυτος θεωρει εως των περατων της γης, βλεπει υποκατω παντος του ουρανου,

Коли Він чинив вагу вітрові, а воду утворював мірою,

δια να ζυγιζη το βαρος των ανεμων, και να σταθμιζη τα υδατα με μετρον.

коли Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому,

Οτε εκαμε νομον δια την βροχην και οδον δια την αστραπην της βροντης,

тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!

τοτε ειδε και εφανερωσεν αυτην ητοιμασεν αυτην και μαλιστα εξιχνιασεν αυτην.

І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум!

Και ειπε προς τον ανθρωπον, Ιδου, ο φοβος του Κυριου, ουτος ειναι η σοφια, και η αποχη απο του κακου συνεσις.