Job 6

А Йов відповів та й сказав:

Eyüp şöyle yanıtladı:

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

“Keşke üzüntüm tartılabilse, Acım teraziye konabilseydi!

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

Denizlerin kumundan ağır gelirdi, Bu yüzden abuk sabuk konuştum.

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

Çünkü Her Şeye Gücü Yeten’in okları içimde, Ruhum onların zehirini içiyor, Tanrı’nın dehşetleri karşıma dizildi.

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

Otu olan yaban eşeği anırır mı, Yemi olan öküz böğürür mü?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

Tatsız bir şey tuzsuz yenir mi, Yumurta akında tat bulunur mu?

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

Böyle yiyeceklere dokunmak istemiyorum, Beni hasta ediyorlar.

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

“Keşke dileğim yerine gelse, Tanrı özlediğimi bana verse!

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

Kerem edip beni ezse, Elini çabuk tutup yaşam bağımı kesse!

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

Yine avunur, Amansız derdime karşın sevinirdim, Çünkü Kutsal Olan’ın sözlerini yadsımadım.

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

Gücüm nedir ki, bekleyeyim? Sonum nedir ki, sabredeyim?

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

Taş kadar güçlü müyüm, Etim tunçtan mı?

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

Çaresiz kalınca Kendimi kurtaracak gücüm mü olur?

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

“Kederli insana dost sevgisi gerekir, Her Şeye Gücü Yeten’den korkmaktan vazgeçse bile.

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

Kardeşlerim kuru bir dere gibi beni aldattı; Hani gürül gürül akan dereler vardır,

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

Eriyen buzlarla taşan, Kar sularıyla beslenen,

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

Ama kurak mevsimde akmayan, Sıcakta yataklarında tükenen dereler... İşte öyle aldattılar beni.

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

O dereler için kervanlar yolundan sapar, Çöle çıkıp yok olurlar. Tema’nın kervanları su arar, Saba’dan gelen yolcular umutla bakar.

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

O dereler için kervanlar yolundan sapar, Çöle çıkıp yok olurlar. Tema’nın kervanları su arar, Saba’dan gelen yolcular umutla bakar.

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

Ama oraya varınca umut bağladıkları için utanır, Hayal kırıklığına uğrarlar.

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

Artık siz de bir hiç oldunuz, Dehşete kapılıp korkuyorsunuz.

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

‘Benim için bir şey verin’ Ya da, ‘Rüşvet verip Beni düşmanın elinden kurtarın, Acımasızların elinden alın’ dedim mi?

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

‘Benim için bir şey verin’ Ya da, ‘Rüşvet verip Beni düşmanın elinden kurtarın, Acımasızların elinden alın’ dedim mi?

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

“Bana öğretin, susayım, Yanlışımı gösterin.

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

Doğru söz acıdır! Ama tartışmalarınız neyi kanıtlıyor?

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

Sözlerimi düzeltmek mi istiyorsunuz? Çaresizin sözlerini boş laf mı sayıyorsunuz?

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

Öksüzün üzerine kura çeker, Arkadaşınızın üzerine pazarlık ederdiniz.

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

“Şimdi lütfedip bana bakın, Yüzünüze karşı yalan söyleyecek değilim ya.

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Bırakın artık, haksızlık etmeyin, Bir daha düşünün, davamda haklıyım.

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

Ağzımdan haksız bir söz çıkıyor mu, Damağım kötü niyeti ayırt edemiyor mu?