Job 17

Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...

“Yaşama gücüm tükendi, günlerim kısaldı, Mezar gözlüyor beni.

Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...

Çevremi alaycılar kuşatmış, Gözümü onların aşağılamasıyla açıp kapıyorum.

Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?

“Ey Tanrı, kefilim ol kendine karşı, Başka kim var bana güvence verecek?

Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.

Çünkü onların aklını anlayışa kapadın, Bu yüzden onları zafere kavuşturmayacaksın.

Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,

Para için dostlarını satan adamın Çocuklarının gözünün feri söner.

Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...

“Tanrı beni insanların diline düşürdü, Yüzüme tükürmekteler.

З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...

Kederden gözümün feri söndü, Kollarım bacaklarım çırpı gibi.

Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.

Dürüst insanlar buna şaşıyor, Suçsuzlar tanrısızlara saldırıyor.

І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.

Doğrular kendi yolunu tutuyor, Elleri temiz olanlar gittikçe güçleniyor.

Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...

“Ama siz, hepiniz gelin yine deneyin! Aranızda bir bilge bulamayacağım.

Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,

Günlerim geçti, tasarılarım, Dileklerim suya düştü.

вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!

Bu insanlar geceyi gündüze çeviriyorlar, Karanlığa ‘Işık yakındır’ diyorlar.

Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...

Ölüler diyarını evim diye gözlüyorsam, Yatağımı karanlığa seriyorsam,

До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...

Çukura ‘Babam’, Kurda ‘Annem, kızkardeşim’ diyorsam,

Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?

Umudum nerede? Kim benim için umut görebilir?

До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...

Umut benimle ölüler diyarına mı inecek? Toprağa birlikte mi gireceğiz?”