Job 18

І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

Şuahlı Bildat şöyle yanıtladı:

Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо!

“Ne zaman bitecek bu sözler? Biraz anlayışlı olun da konuşalım.

Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми безумні?

Niçin hayvan yerine konuyoruz, Gözünüzde aptal sayılıyoruz?

О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого?

Sen kendini öfkenle paralıyorsun, Senin uğruna dünyadan vaz mı geçilecek? Kayalar yerini mi değiştirecek?

Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його:

“Evet, kötünün ışığı sönecek, Ateşinin alevi parlamayacak.

його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його,

Çadırındaki ışık karanlığa dönecek, Yanındaki kandil sönecek.

стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!...

Adımlarının gücü zayıflayacak, Kurduğu düzene kendi düşecek.

Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:

Ayakları onu ağa götürecek, Kendi ayağıyla tuzağa basacak.

пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому,

Topuğu kapana girecek, Tuzak onu kapacak.

на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці...

Toprağa gizlenmiş bir ilmek, Yoluna koyulmuş bir kapan bekliyor onu.

Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах.

Dehşet saracak onu her yandan, Her adımında onu kovalayacak.

Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене.

Gücünü kıtlık kemirecek, Tökezleyince, felaket yanında bitiverecek.

Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти.

Derisini hastalık yiyecek, Kollarıyla bacaklarını ölüm yutacak.

Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш...

Güvenli çadırından atılacak, Dehşet kralının önüne sürüklenecek.

Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка.

Çadırında ateş oturacak, Yurdunun üzerine kükürt saçılacak.

Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне.

Kökleri dipten kuruyacak, Dalları üstten solacak.

Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому.

Ülkede anısı yok olacak, Adı dünyadan silinecek.

Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його.

Işıktan karanlığa sürülecek, Dünyadan kovulacak.

У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання.

Ne çocuğu ne torunu kalacak halkı arasında, Yaşadığı yerde kimsesi kalmayacak.

На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші...

Batıdakiler onun yıkımına şaşacak, Doğudakiler dehşet içinde bakacak.

Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!

Evet, kötülerin yaşamı işte böyle son bulur, Tanrı’yı tanımayanların varacağı yer budur.”