Psalms 102

Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.

Dinggin mo ang dalangin ko, Oh Panginoon, at dumating nawa ang daing ko sa iyo.

Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!

Huwag mong ikubli ang mukha mo sa akin sa kaarawan ng aking kahirapan: ikiling mo ang iyong pakinig sa akin; sa araw na ako'y tumawag, ay sagutin mo akong madali.

Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!

Sapagka't ang mga kaarawan ko'y nangapapawi na parang usok, at ang mga buto ko'y nangasusunog na parang panggatong.

Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...

Ang puso ko'y nasaktan na parang damo, at natuyo; sapagka't nalimutan kong kanin ang aking tinapay.

Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...

Dahil sa tinig ng aking daing ang mga buto ko'y nagsisidikit sa aking laman.

Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...

Ako'y parang pelikano sa ilang; ako'y naging parang kuwago sa kaparangan.

Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!

Ako'y umaabang, at ako'y naging parang maya na nagiisa sa bubungan.

Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...

Dinudusta ako ng aking mga kaaway buong araw; silang nangauulol laban sa akin ay nagsisisumpa sa akin.

Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!

Sapagka't kinain ko ang mga abo na parang tinapay, at hinaluan ko ang aking inumin ng iyak.

і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,

Dahil sa iyong galit at iyong poot: sapagka't ako'y iyong itinaas, at inihagis.

через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...

Ang aking mga kaarawan ay parang lilim na kumikiling; at ako'y natuyo na parang damo.

Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!

Nguni't ikaw, Oh Panginoon, ay mamamalagi magpakailan man; at ang alaala sa iyo ay sa lahat ng sali't saling lahi.

А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.

Ikaw ay babangon at maaawa sa Sion: sapagka't kapanahunan ng pagkaawa sa kaniya, Oo, ang takdang panahon ay dumating.

Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,

Sapagka't nililigaya ang iyong mga lingkod sa kaniyang mga bato, at nanghihinayang sa kaniyang alabok.

бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!

Sa gayo'y katatakutan ng mga bansa ang pangalan ng Panginoon. At ng lahat ng hari sa lupa ang iyong kaluwalhatian;

і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.

Sapagka't itinayo ng Panginoon ang Sion, siya'y napakita sa kaniyang kaluwalhatian;

Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.

Kaniyang dininig ang dalangin ng tapon, at hindi hinamak ang kanilang dalangin.

До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.

Ito'y isusulat na ukol sa lahing susunod: at ang bayang lalalangin ay pupuri sa Panginoon.

Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,

Sapagka't siya'y tumungo mula sa kaitaasan ng kaniyang santuario; tumingin ang Panginoon sa lupa mula sa langit;

бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,

Upang dinggin ang buntong hininga ng bilanggo: upang kalagan yaong nangaitakdang patayin;

щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,

Upang maipahayag ng mga tao ang pangalan ng Panginoon sa Sion, at ang kaniyang kapurihan sa Jerusalem;

щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,

Nang ang mga bayan ay mapisan, at ang mga kaharian, upang maglingkod sa Panginoon.

коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.

Kaniyang pinahina ang aking kalakasan sa daan; kaniyang pinaikli ang mga kaarawan ko.

Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...

Aking sinabi, Oh Dios ko, huwag mo akong kunin sa kalagitnaan ng aking mga kaarawan; ang mga taon mo'y lampas sa mga sali't saling lahi.

Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.

Nang una ay inilagay mo ang patibayan ng lupa; at ang mga langit ay gawa ng iyong mga kamay.

Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,

Sila'y uuwi sa wala, nguni't ikaw ay mananatili: Oo, silang lahat ay maluluma na parang bihisan; parang isang kasuutan na iyong mga papalitan, at sila'y mga mapapalitan:

позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...

Nguni't ikaw rin, at ang mga taon mo'y hindi magkakawakas.

Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться! Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!

Ang mga anak ng iyong mga lingkod ay mangamamalagi, at ang kanilang binhi ay matatatag sa harap mo.