Job 6

А Йов відповів та й сказав:

Iov a luat cuvîntul şi a zis:

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

,,Oh! de ar fi cu putinţă să mi se cîntărească durerea, şi să mi se pună toate nenorocirile în cumpănă,

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

ar fi mai grele decît nisipul mării: de aceea îmi merg cuvintele pînă la nebunie!

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

Căci săgeţile Celui Atotputernic m'au străpuns, sufletul meu le suge otrava, şi groază Domnului bagă fiori în mine!

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

Sbiară măgarul sălbatec cînd are verdeaţă? Mugeşte boul cînd are de mîncare?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

Poţi mînca ce -i fără gust şi fără sare? Are vreun gust albuşul unui ou?

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

Orice lucru de care aş vrea să nu m'ating, acela -i hrana mea, fie cît de greţoasă ea!

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

O, de mi s'ar asculta dorinţa, şi de mi-ar împlini Dumnezeu nădejdea!

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

De ar vrea Dumnezeu să mă zdrobească, întindă-Şi mîna şi să mă prăpădească!

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

Îmi va rămînea măcar această mîngîiere, această bucurie în durerile cu cari mă copleşeşte: că niciodată n'am călcat poruncile Celui Sfînt.

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

La ce să mai nădăjduiesc cînd nu mai pot? La ce să mai aştept, cînd sfîrşitul se ştie?

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

Tăria mea oare este o tărie de piatră? Trupul meu e de aramă?

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

Nu sînt eu lipsit de ajutor, şi n'a fugit mîntuirea de mine?

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

Cel ce sufere are drept la mila prietenului, chiar dacă părăseşte frica de Cel Atot puternic.

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

Fraţii mei s'au arătat înşelători ca un pîrîu, ca albia pîraielor cari trec.

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

Un sloi le turbură cursul, zăpada se îngrămădeşte pe ele;

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

vine arşiţa vremii şi seacă, vine căldura soarelui, şi li se usucă albia.

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

Cete de călători se abat din drumul lor, se cufundă în pustie, şi pier.

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

Cetele celor din Tema se uită ţintă la ele, călătorii din Seba sînt plini de nădejde cînd le văd.

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

Dar rămîn înşelaţi în nădejdea lor, rămîn uimiţi cînd ajung la ele.

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

Aşa sînteţi şi voi acum pentru mine. Voi îmi vedeţi necazul, şi vă îngroziţi!

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

V'am zis eu oare: ,Daţi-mi ceva, cheltuiţi din averile voastre pentru mine,

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

scăpaţi-mă din mîna vrăjmaşului, răscumpăraţi-mă din mîna celor răi?`

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

Învăţaţi-mă, şi voi tăcea; faceţi-mă să înţeleg în ce am păcătuit.

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

O cît de înduplecătoare sînt cuvintele adevărului! Dar ce dovedesc mustrările voastre?

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

Vreţi să mă mustraţi pentru tot ce am zis, şi să nu vedeţi decît vînt în cuvintele unui desnădăjduit?

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

Voi năpăstuiţi pe orfan, prigoniţi pe prietenul vostru.

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

Uitaţi-vă la mine, vă rog! Doar nu voi minţi în faţă!

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Întoarceţi-vă, nu fiţi nedrepţi; întoarceţi-vă, şi mărturisiţi că sînt nevinovat!

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

Este vreo nelegiuire pe limba mea, şi nu deosebeşte gura mea ce este rău?