Luke 20

І сталось одного з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Новину звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

I stało się z onych dni dnia jednego, gdy uczył lud w kościele i kazał Ewangeliję, że nadeszli przedniejsi kapłani i nauczeni w Piśmie z starszymi,

та й до Нього промовили, кажучи: Скажи нам, якою владою Ти чиниш оце? Або хто Тобі владу цю дав?

I rzekli do niego, mówiąc: Powiedz nam, którą mocą to czynisz, albo kto jest ten, coć dał tę moc?

І промовив до них Він у відповідь: Запитаю й Я вас одну річ, і відповідайте Мені:

A on odpowiadając, rzekł do nich: Spytam i ja was o jednę rzecz, a powiedzcie mi:

Іванове хрищення з неба було, чи від людей?

Chrzest Jana byłli z nieba, czyli z ludzi?

Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: З неба, відкаже: Чого ж ви йому не повірили?

A oni myślili sami w sobie, mówiąc: Jeźli powiemy, z nieba, rzecze: Czemużeście mu tedy nie wierzyli?

А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван то пророк.

Jeźliż zasię rzeczemy, z ludzi, wszystek lud ukamionuje nas, ponieważ za pewne mają, że Jan jest prorokiem.

І вони відповіли, що не знають, ізвідки...

I odpowiedzieli, że nie wiedzą, skąd by był.

А Ісус відказав їм: То й Я не скажу вам, якою владою Я це чиню.

A Jezus im rzekł: I ja wam nie powiem, którą mocą to czynię.

І Він розповідати почав людям притчу оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й відбув на час довший.

I począł do ludu mówić to podobieństwo: Człowiek niektóry nasadził winnicę, i najął ją winiarzom, i odjechał precz na czas niemały.

А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

A czasu swego posłał sługę do onych winiarzy, aby mu dali z pożytku onej winnicy; ale oni winiarze ubiwszy go, odesłali próżnego.

І знову послав він до них раба іншого, а вони й того збили й зневажили, та й відіслали ні з чим.

I posłał zasię drugiego sługę; ale oni i tego ubiwszy i zelżywszy, odesłali próżnego.

І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

I posłał zasię trzeciego; ale oni i tego zraniwszy, wyrzucili precz.

Сказав тоді пан виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...

A tak rzekł Pan onej winnicy: Cóż uczynię? poślę syna mego miłego, snać gdy tego ujrzą, zawstydzą się.

Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

Ale winiarze ujrzawszy go, rzekli między sobą, mówiąc: Tenci jest dziedzic; pójdźcie zabijmy go, aby nasze było dziedzictwo.

І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм пан виноградника?

I wypchnąwszy go precz z winnicy, zabili. Cóż im tedy uczyni Pan onej winnicy?

Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

Przyjdzie, a potraci one winiarze, a winnicę odda innym. Co oni usłyszawszy, rzekli: Nie daj tego Boże!

А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

Lecz on spojrzawszy na nie, rzekł: Cóż tedy jest ono, co napisano: Kamień, który odrzucili budujący, ten się stał głową węgielną?

Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

Wszelki, który upadnie na ten kamień, roztrąci się, a na kogo by upadł, zetrze go.

А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

I starali się przedniejsi kapłani i nauczeni w Piśmie, jakoby nań ręce wrzucili onejże godziny, ale się ludu bali; albowiem poznali, iż przeciwko nim wyrzekł to podobieństwo.

І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

A tak podstrzegając go, posłali szpiegi, którzy zmyślali, jakoby byli sprawiedliwymi, aby go podchwycili w mowie jego, a potem aby go podali zwierzchności i w moc starościną.

І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

I pytali go, mówiąc: Nauczycielu! wiemy, że dobrze mówisz i uczysz, ani przyjmujesz osób; ale drogi Bożej w prawdzie uczysz.

Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Godzili się nam dać czynsz cesarzowi, czyli nie?

Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

Ale on obaczywszy chytrość ich, rzekł do nich: Czemuż mię kusicie?

Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

Ukażcie mi grosz; czyj ma obraz i napis? A odpowiadając rzekli: Cesarza.

А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

Zatem on im rzekł: Oddawajcież tedy, co jest cesarskiego, cesarzowi, a co jest Bożego, Bogu.

І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

I nie mogli go podchwycić w mowie jego przed ludem, a zadziwiwszy się odpowiedzi jego, umilknęli.

І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

A przyszedłszy niektórzy z Saduceuszów, (którzy przeczą i mówią, iż nie masz zmartwychwstania), pytali go,

та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

Mówiąc: Nauczycielu! Mojżesz nam napisał: Jeźliby komu brat umarł, mając żonę, a umarłby bez dziatek, aby brat jego pojął jego żonę, a wzbudził nasienie bratu swemu.

Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.

Było tedy siedm braci, z których pierwszy pojąwszy żonę, umarł bez dziatek.

І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

I pojął wtóry onę żonę, a umarł i ten bez dziatek.

І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

Potem ją pojął i trzeci, także i oni wszyscy siedmiu, a nie zostawiwszy dziatek, pomarli.

А по всіх умерла й жінка.

Po wszystkich też umarła i ona niewiasta.

А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.

Przetoż przy zmartwychwstaniu, któregoż z nich ona będzie żoną, ponieważ siedmiu ich miało ją za żonę?

Ісус же промовив у відповідь їм: Женяться й заміж виходять сини цього віку.

Tedy odpowiadając, rzekł im Jezus: Synowie tego wieku żenią się i za mąż wydają.

А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити,

Ale ci, którzy godni są, aby dostąpili onego wieku, i powstaną od umarłych, ani się żenić, ani za mąż dawać będą.

ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши.

Albowiem umierać więcej nie będą mogli; bo będą równi Aniołom, będąc synami Bożymi, gdyż są synami zmartwychwstania.

А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим.

A iż umarli zmartwychwstaną, i Mojżesz pokazał przy onym krzaku, gdy zowie Pana Boga Bogiem Abrahamowym i Bogiem Izaakowym i Bogiem Jakóbowym.

Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.

A Bógci nie jest Bogiem umarłych, ale żywych; bo jemu wszyscy żyją.

Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав!

Tedy odpowiadając niektórzy z nauczonych w Piśmie, rzekli: Nauczycielu! dobrześ powiedział.

І вже не насмілювалися питати Його ні про що.

I nie śmieli go więcej o nic pytać.

І сказав Він до них: Як то кажуть, що Христос син Давидів?

I rzekł do nich: Jakoż powiadają, że Chrystus jest synem Dawidowym?

Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене,

A sam Dawid mówi w księgach Psalmów: Rzekł Pan Panu memu: Siądź po prawicy mojej

поки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

Aż położę nieprzyjacioły twoje podnóżkiem nóg twoich.

Отже, Давид Його Господом зве, як же Він йому син?

Ponieważ go tedy Dawid nazywa Panem, i jakoż jest synem jego?

І, як увесь народ слухав, Він промовив до учнів Своїх:

A gdy słuchał wszystek lud, rzekł uczniom swoim:

Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах,

Strzeżcie się nauczonych w Piśmie, którzy chcą chodzić w szatach długich, i miłują pozdrawiania na rynkach i pierwsze stołki w bóżnicach, i pierwsze miejsca na wieczerzach;

що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!

Którzy pożerają domy wdów, a to pod pokrywką długich modlitw: cić odniosą cięższy sąd.