Genesis 11

І була вся земля одна мова та слова одні.

Og hele jorden hadde ett tungemål og ens tale.

І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там.

Og da de drog frem mot øst, fant de en slette i landet Sinear, og de bosatte sig der.

І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно.

Og de sa til hverandre: Kom, la oss gjøre teglsten og brenne dem vel! Og de brukte tegl istedenfor sten, og jordbek istedenfor kalk.

І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі.

Så sa de: Kom, la oss bygge oss en by med et tårn som når op til himmelen, og gjøre oss et navn, så vi ikke skal spres over hele jorden!

І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її.

Da steg Herren ned for å se byen og tårnet som menneskenes barn hadde begynt å bygge.

І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити.

Og Herren sa: Se, de er ett folk, og ett tungemål har de alle; dette er det første de tar sig fore, og nu vil intet være umulig for dem, hvad de så får i sinne å gjøre.

Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного.

La oss da stige ned der og forvirre deres tungemål, så den ene ikke forstår den andres tungemål!

І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто.

Så spredte Herren dem derfra over hele jorden, og de holdt op med å bygge på byen.

І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.

Derfor kalte de den Babel; for der forvirret Herren hele jordens tungemål, og derfra spredte Herren dem ut over hele jorden.

Оце нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі.

Dette er historien om Sems ætt: Da Sem var hundre år gammel, fikk han sønnen Arpaksad to år efter vannflommen.

І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ять сотень літ. І породив він синів і дочок.

Og efterat Sem hadde fått Arpaksad, levde han ennu fem hundre år og fikk sønner og døtre.

А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ, та й породив він Шелаха.

Da Arpaksad var fem og tretti år gammel, fikk han sønnen Salah.

І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та дочок.

Og efterat Arpaksad hadde fått Salah, levde han ennu fire hundre og tre år og fikk sønner og døtre.

Шелах же жив тридцять літ, та й породив він Евера.

Da Salah var tretti år gammel, fikk han sønnen Eber.

І жив Шелах по тому, як породив він Евера, чотири сотні літ і три роки. І породив він синів та дочок.

Og efterat Salah hadde fått Eber, levde han ennu fire hundre og tre år og fikk sønner og døtre.

Евер же жив тридцять літ і чотири, та й породив він Пелеґа.

Da Eber var fire og tretti år gammel, fikk han sønnen Peleg.

І жив Евер по тому, як породив він Пелеґа, чотири сотні літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок.

Og efterat Eber hadde fått Peleg, levde han ennu fire hundre og tretti år og fikk sønner og døtre.

Пелеґ же жив тридцять літ, та й породив Реу.

Da Peleg var tretti år gammel, fikk han sønnen Re'u.

І жив Пелеґ по тому, як породив Реу, дві сотні літ і дев'ять літ. І породив він синів та дочок.

Og efterat Peleg hadde fått Re'u, levde han ennu to hundre og ni år og fikk sønner og døtre.

А Реу жив тридцять і два роки, та й породив Серуґа.

Da Re'u var to og tretti år gammel, fikk han sønnen Serug.

І жив Реу по тому, як породив Серуґа, дві сотні літ і сім літ. І породив він синів та дочок.

Og efterat Re'u hadde fått Serug, levde han ennu to hundre og syv år og fikk sønner og døtre.

А Серуґ жив тридцять літ, та й породив Нахора.

Da Serug var tretti år gammel, fikk han sønnen Nakor.

І жив Серуґ по тому, як породив Нахора, дві сотні літ. І породив він синів та дочок.

Og efterat Serug hadde fått Nakor, levde han ennu to hundre år og fikk sønner og døtre.

А Нахор жив двадцять літ і дев'ять, та й породив він Тераха.

Da Nakor var ni og tyve år gammel, fikk han sønnen Tarah.

І жив Нахор по тому, як породив він Тераха, сотню літ і дев'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок.

Og efterat Nakor hadde fått Tarah, levde han ennu hundre og nitten år og fikk sønner og døtre.

Терах же жив сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана.

Da Tarah var sytti år gammel, fikk han sønnene Abram, Nakor og Haran.

А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота.

Dette er historien om Tarah og hans ætt: Tarah fikk sønnene Abram, Nakor og Haran. Og Haran fikk sønnen Lot.

Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському.

Og Haran døde hos sin far Tarah i sitt fedreland, i Ur i Kaldea.

І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька Їски.

Og Abram og Nakor tok sig hustruer; Abrams hustru hette Sarai, og Nakors hustru hette Milka og var en datter av Haran, far til Milka og Jiska.

А Сара неплідна була, не мала нащадка вона.

Og Sarai var ufruktbar, hun hadde ikke noget barn.

І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й вийшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися.

Og Tarah tok med sig Abram, sin sønn, og Lot, Harans sønn, sin sønnesønn, og Sarai, sin sønnekone, sin sønn Abrams hustru; og de drog ut sammen fra Ur i Kaldea for å reise til Kana'ans land, og de kom til Karan og bosatte sig der.

І було днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ. І Терах помер у Харані.

Og Tarahs dager blev to hundre og fem år; så døde Tarah i Karan.