Job 6

А Йов відповів та й сказав:

But Job answered and said,

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

Oh that my grief were throughly weighed, and my calamity laid in the balances together!

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

For now it would be heavier than the sand of the sea: therefore my words are swallowed up.

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

For the arrows of the Almighty are within me, the poison whereof drinketh up my spirit: the terrors of God do set themselves in array against me.

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

Doth the wild ass bray when he hath grass? or loweth the ox over his fodder?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

Can that which is unsavoury be eaten without salt? or is there any taste in the white of an egg?

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

The things that my soul refused to touch are as my sorrowful meat.

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

Oh that I might have my request; and that God would grant me the thing that I long for!

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

Even that it would please God to destroy me; that he would let loose his hand, and cut me off!

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

Then should I yet have comfort; yea, I would harden myself in sorrow: let him not spare; for I have not concealed the words of the Holy One.

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

What is my strength, that I should hope? and what is mine end, that I should prolong my life?

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

Is my strength the strength of stones? or is my flesh of brass?

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

Is not my help in me? and is wisdom driven quite from me?

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

To him that is afflicted pity should be shewed from his friend; but he forsaketh the fear of the Almighty.

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

My brethren have dealt deceitfully as a brook, and as the stream of brooks they pass away;

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

Which are blackish by reason of the ice, and wherein the snow is hid:

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

What time they wax warm, they vanish: when it is hot, they are consumed out of their place.

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

The paths of their way are turned aside; they go to nothing, and perish.

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

The troops of Tema looked, the companies of Sheba waited for them.

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

They were confounded because they had hoped; they came thither, and were ashamed.

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

For now ye are nothing; ye see my casting down, and are afraid.

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

Did I say, Bring unto me? or, Give a reward for me of your substance?

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

Or, Deliver me from the enemy's hand? or, Redeem me from the hand of the mighty?

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

Teach me, and I will hold my tongue: and cause me to understand wherein I have erred.

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

How forcible are right words! but what doth your arguing reprove?

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

Do ye imagine to reprove words, and the speeches of one that is desperate, which are as wind?

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

Yea, ye overwhelm the fatherless, and ye dig a pit for your friend.

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

Now therefore be content, look upon me; for it is evident unto you if I lie.

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Return, I pray you, let it not be iniquity; yea, return again, my righteousness is in it.

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

Is there iniquity in my tongue? cannot my taste discern perverse things?