Job 17

Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...

Il mio soffio vitale si spenge, i miei giorni si estinguono, il sepolcro m’aspetta!

Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...

Sono attorniato di schernitori e non posso chiuder occhio per via delle lor parole amare.

Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?

O Dio, da’ un pegno, sii tu il mio mallevadore presso di te; se no, chi metterà la sua nella mia mano?

Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.

Poiché tu hai chiuso il cuor di costoro alla ragione, e però non li farai trionfare.

Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,

Chi denunzia un amico sì che diventi preda altrui, vedrà venir meno gli occhi de’ suoi figli.

Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...

Egli m’ha reso la favola dei popoli, e son divenuto un essere a cui si sputa in faccia.

З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...

L’occhio mio si oscura pel dolore, tutte le mie membra non son più che un’ombra.

Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.

Gli uomini retti ne son colpiti di stupore, e l’innocente insorge contro l’empio;

І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.

ma il giusto si attiene saldo alla sua via, e chi ha le mani pure viepiù si fortifica.

Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...

Quanto a voi tutti, tornate pure, fatevi avanti, ma fra voi non troverò alcun savio.

Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,

I miei giorni passano, i miei disegni, i disegni cari al mio cuore, sono distrutti,

вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!

e costoro pretendon che la notte sia giorno, che la luce sia vicina, quando tutto è buio!

Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...

Se aspetto come casa mia il soggiorno de’ morti, se già mi son fatto il letto nelle tenebre,

До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...

se ormai dico al sepolcro "tu sei mio padre" e ai vermi: "siete mia madre e mia sorella",

Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?

dov’è dunque la mia speranza? questa speranza mia chi la può scorgere?

До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...

Essa scenderà alle porte del soggiorno de’ morti, quando nella polvere troverem riposo assieme".